Фільм «Божественні» як маніфест прямого кіна в українській документалістиці

Abstract

У цьому дослідженні я аналізую документальний фільм «Божественні» режисера Романа Бордуна, який називають «калейдоскопічним портретом сучасної України». Було визначено основні підходи, які використовує режисер, на чому фокусується, чим для нього є документальні медіа і як глядачі сприймають повідомлення, які він вкладає у сюжет фільму. Теоретична рамка дослідження базується на поняттях «пряме кіно» та «сінема веріте», їх характеристику я визначаю через праці Джеремі Хікса «Дзига Вертов, визначення документального фільму» та Кейт Бетті «Документальні екрани: неігрове кіно та телебачення», які допомагають краще зрозуміти підходи режисера. Також у своєму аналізі опираюся на теорію Стюарта Холла про «Кодування\декодування», яка допомагає розрізнити як аудиторія декодує символи та конотації повідомлень. У результаті проведеного дослідження мною встановлено, що фільм «Божественні» знятий технікою «прямого кіна» та визначено основні її ознаки, зокрема: режисер не провокує людей до дій, а тільки спостерігає за ними; сюжет фільму не готувався завчасно; життя українців показано без цензури; відсутність нав'язування режисерської думки щодо моральних принципів. В результаті аналізу глядацьких відгуків на фільм, розміщених на платформі «Modern times review» та сайті режисера, зауважено різницю між категоріями глядачів з різних країн, що пояснюється культурними відмінностями та складністю для іноземного глядача декодувати повідомлення.