Феномен рейву в культурологічному дискурсі

Abstract

У цій роботі досліджується контраверсійний у культурному дискурсі феномен сучасності – рейв-культура. Шляхом аналізу різноманітних підходів та теорій, в основному спираючись на підхід Чиказької школи та Бірмінгемського центру Culture Studies, описано явище субкультури у наукових дискурсах ХХ століття, її функції та ознаки. Субкультурна теорія виступає підґрунтям в подальшому дослідженні феномену рейву, а саме поєднанні в цьому явищі протилежних за ідеологією аспектів контркультури та комерціалізації. Відтак, в роботі аргументовано визначення рейву як унікального феномену, який розпочинає свій шлях як субкультура, але з часом, через поширення технологій, електронної музики та через появу масової культури, подекуди з маргінальної стає популярною і навіть комерціалізованою практикою. Попри комерційні складові та суперечливі для такого поняття риси, рейв все ж досі залишається субкультурою, адже є простором об’єднання молоді з власною системою цінностей та символів, і відмінними від решти суспільства практиками та ідеями, які є шляхами самовираження. Таким чином рейв виділяється і на фоні інших молодіжних культур як гібрид комерційного – культурної індустрії, – та субкультурного, і на фоні культури загалом. За допомогою методів аналізу наявних праць та медіа публікацій, відеоматеріалів, а також власних спостережень, досліджено український рейв та його трансформацію під час Революції Гідності в Україні. На прикладі Києва, проаналізовано зміни у досвіді проживання рейву, наділення його альтернативними функціями та вплив ізольованості від світу в перші роки війни на рейв-культуру в Україні.