Ревіталізація постіндустріальної спадщини як чинник расформації міської культури (на прикладі Запоріжжя і Житомира)

Abstract

Ревіталізація постіндустріальної спадщини є міждисциплінарним та багатофункціональним процесом, який комплексно підходить до трансформації та переосмислення об’єкта або простору. У цьому дослідженні я аналізую контекст української ревіталізації на прикладах Креативної платформи “Млин” в Запоріжжі та Інноваційного парку “Вимірювач” в Житомирі, і їх гіпотетичного впливу на трансформацію міської культури в індустріальних містах. Методологічною рамкою дослідження є теорія трьох моделей регенерації культурної спадщини за Греямом Евансом, трьох аспектів функціонування ревіталізації в польському дослідженні Agnieszka Konior і Veronika Pokojska “Management of Post Industrial Heritage in Urban Revitalization Processes” і трьох вимірів індустріальної культури за прикладним дослідженням “The Transformative Power of Industrial Culture. A Dynamic Approach to the Culture of Industrial Regions”. У ході дослідження було визначено низку причин за якими ревіталізація одного об’єкту постіндустріальної спадщини не може слугувати фактором трансформації міської культури цілого міста: відсутність державної політики регулювання процесів ревіталізації, реновації та джентрифікації, відсутність взаємодії міських громадських ініціатив з освітніми платформами, колективний досвід і пам’ять населення стосовно обмеженості і закритості промислових територій до використання.