У статті розглядаються проблеми дітовбивств, абортів та ситуацій встановлення батьківства й призначення аліментів, що набули актуальності контексті радянських новацій 1920-х років у сфері сімейної політики та процесів формування «нового побуту». Розгляд саме цих проблем дозволяє сфокусувати увагу не на офіційних деклараціях, а на реаліях втілення означених новацій; виявити та прослідкувати інерцію суспільства у ставленні до нових реалій пролетарського шлюбу; розглянути декотрі повсякденні практики жінок, що поставали у відповідь на заходи влади у сфері сімейних відносин.
