Статті
Permanent URI for this collectionhttps://hdl.handle.net/20.500.14570/983
Browse
55 results
Search Results
Item Женевський період Українського соціологічного інституту та розвиток української соціології 1919-1939 рр.(Інститут історії України НАН України, 2020) Sudyn, Danylo; Судин, ДанилоУ статті запропоновано аналіз Женевського періоду в історії Українського соціологічного інституту(серпень1919 р. — березень1920 р.) та його ролі у розвитку української соціології в еміграції у міжвоєнний період 1919–1939 рр. Перша частина статті містить аналіз політичних обставин, що сприяли втіленню ідеї Грушевського створити українську соціологічну інсти-туцію. Першочергово, Грушевський мав намір створити Український соціоло-гічний інститут як прикриття для політичної організації— Комітету незалежної України. Останній був надпартійною організацією, утвореною здебільшого Ук-раїнською партією есерів(УПСР) та Українською соціал-демократичною робіт-ничою партією(УСДРП). Він мав подвійну мету: по-перше, інформувати західні суспільства про Україну та український національний рух; по-друге, пред-ставляти Україну у світовій політиці. Але оскільки УПСР виступала проти українського уряду, сформованого УСДРП, Грушевський не міг очікувати фі-нансової підтримки Комітету. Тому він вирішив створити установу«під при-криттям» з такими ж явними функціями для того, щоб отримати фінансування від української влади. Перша частина статті пропонує аргументи, що підтвер-джують це твердження. Друга частина статті показує процеси, за допомогою яких Український соціологічний інститут став незалежною науково-дослідною установою. Він успадкував видавничий план Комітету незалежної України. Останній втратив свої надпартійні риси, оскільки УСДРП вирішила вийти з Комітету через політичні розбіжності. Тож Грушевський вирішив передати основні наукові функції від Комітету до Українського соціологічного інституту. Цей процес розпочався в Женеві, але закінчився у Празі, під час другого періоду діяльності Українського соціологічного інституту. Остання частина статті про-понує стислий підсумок основних впливів Женевського періоду Українського соціологічного інституту на розвиток української соціології в еміграції в між-воєнний період1919–1939 років. Це показує, що Український соціологічний інститут забезпечив основу для майбутньої соціологічної діяльності українських науковців в еміграції.Item Лояльнісна компонента ідентичності “українець/ка”: регіональні виміри на прикладі міст Львова та Донецька (1994–2010–2015 рр.)(Громадська організація «Український інститут соціальних досліджень імені Олександра Яременка», 2018-01) Сусак, Віктор; Ващинська, Ірина; Susak, Viktor; Vashchynska, IrynaУ цій статті групові лояльності інтерпретуються як суб’єктивна складова соціальних іден-тичностей – важливий структуроутворюючий чинник регіоналізму. У цьому контексті звер-нуто увагу на дві змістоутворюючі лояльнісні складові ідентичності “українець/ка”: грома-дянську та націоналістичну. Особливості їхніх вимірів формують регіоналізм в Україні. Ре-зультати досліджень, проведених у Львові та Донецьку, показали ознаки формування модерної української нації, оскільки громадянська лояльнісна компонента ідентичності “українець/ка” протягом 1994–2010–2015 рр. превалювала над націоналістичною компонентою з певними ва-ріаціями в регіонах.Item Регіоналізм в Україні: переосмислення крізь призму соціальних ідентичностей і групових лояльностей(Громадська організація «Український інститут соціальних досліджень імені Олександра Яременка», 2018-12) Vashchynska, Iryna; Ващинська, ІринаУ статті здійснено емпіричну апробацію моделі регіоналізації сучасної України О. Стегнія та М. Чурилова (1998 р.) за критерієм взаємодії соціальних ідентичностей і групових лояльностей. Ця модель сконструйована авторами з урахуванням низки регіоноформуюючих чинників (зокрема, суб’єктивного досвіду жителів різних географічних частин України) і містить у собі десять макрорегіонів та м. Київ. У статті використано базу даних трьох хвиль міжнародного дослідження “Регіон, нація та інше: міждисциплінарне та міжкультурне переосмислення України” (Університет Санкт-Галлена, Швейцарія (2013, 2015 та 2017 рр.))”, за якою сконструйовано матриці групування в регіони та зони областей постійного проживання респондентів, у тому числі АР Крим, м. Севастополь, м. Київ (факторна змінна) згідно з розподілом значень локальних, регіональних, національних, релігійних соціальних ідентичностей і відповідними до них груповими лояльностями (показниковими змінними). На основі інформації, розміщеної у матрицях, обчислено кількість випадків, коли ті чи інші області, що належать до певного регіону в структурі О. Стегнія та М. Чурилова, були також присутніми у певному регіоні, виокремленому нами відповідно до варіації соціальних ідентичностей і групових лояльностей. Згідно з цими розрахунками, для кожного регіону зі схеми О. Стегнія та М. Чурилова в межах 2013, 2015 та 2017 рр. визначено ймовірності цілісності цих регіонів. У підсумку найвищий рівень цілісності продемонстрували Західний (Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська обл.) та Південно-Східний (Дніпропетровська, Запорізька обл.) регіони, а найменш цілісним виявився Центральний регіон (Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Черкаська обл.).Item «Промовляючи невимовне»: конструктивістські теорії феномену релігійного навернення(Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2018) Миронович, Дмитро; Myronovych, DmytroСтаття присвячена розгляду особливостей конструктивістських підходів до аналізу феномену релігійного навернення. Поява відзначених підходів пов’язана з лінгвістичним поворотом в соціології та спробою поглянути на досвід конверсії і його наративізацію, як особливу форму комунікативної поведінки, в межах якої головну конституюючу роль у змінах особистості відіграють мовні та дискурсивні практики. Початок досліджень конверсійних наративів пов'язаний із статтею Д.Сноу і Р.Махалека, в якій вони запропонували підходити до розгляду процесу навернення як до змін в «дискурсивному всесвіті». Ці зміни в риториці та мовленнєвих практиках дозволяють наверненому засвоїти нову картину світу та виступають емпіричними індикаторами, які дозволяють зафіксувати подію навернення. У 1987 році К.Степлс та А.Маус запропонували власну теорію конверсії, яка також фокусується на ролі мови у цьому процесі. Якщо Д.Сноу і Р.Махалек розглядали зміни в риториці та інших мовленнєвих практиках як об’єктивні індикатори змін у свідомості наверненого, то К.Степлс та А.Маус пропонують підходити до цих змін як до механізму за допомогою якого конституюється сам досвід навернення. У 1993 році П.Стромберг спробував об’єднати наявні конструктивістські теорії релігійного навернення в межах власної концепції. Він визначає конверсію як процес формування нової ідентичності і конституювання нової реальності, яка втілюється в мові та дискурсивній природі конверсійного наративу. В межах розглянутих конструктивістських підходів вербалізація досвіду навернення постає як особлива форма автобіографічних наративів, які розгортаються навколо центральної події, якою виступає досвід навернення. Лінгвістичні зміни, включені в наратив, виступають своєрідними маркерами прийняття індивідом нової ідеології. З іншого боку, розповідь та переказ історії навернення стають перформативним ритуалом, що не лише оформлює особистий досвід, але й обумовлює ті зміни, що відбуваються з конвертитом.Item Te structure of social space of the contemporary Ukrainian city in the context of country’s tourism orientation: way of conceptualization(Towarzystwo Naukowe w Toruniu, 2018) Kozlova, Inga; Kozlova, IngaItem Item Соціальний конструктивізм і внесок соціології в теорію міжнародних відносин(2012) Кащук, МирославУ статті розглянуто соціальний конструктивізм, який є віддзеркаленням соціологічного повороту в теорії міжнародних відносин. Автор констатує, що соціологічне коріння дозволило соціальному конструктивізму вийти понад індивідуалізм, структуралізм, матеріалізм та детермінізм реалізму і лібералізму, а відтак внести в теорію міжнародних відносин струмінь свіжого повітря.Item Європейський Союз як невпізнаний політичний партнер України: проблема сутності у двосторонніх відносинах(2013) Кащук, МирославРозглянуто соціально-політичну природу Європейського Союзу у контексті євроінтеграційних прагнень України. Автор констатує, що сутність Євросоюзу становила додаткову перешкоду на шляху України до ЄС, окрім українських проблем з демократією і європейської «втоми від розширення».Item Searching for a common methodological ground for the study of politicians' perceived personality traits: A multilevel psycholexical approach(Elsevier, 2017-05-20) Kashchuk, MyroslavThe aim of the three-stage psycholexical research was to systematize individual differences in voters’ perception of politicians’ personality traits and the differentiation dimensions of politicians’ images using the example of Ukraine. On the basis of 200 interviews, politicians’ personality lexicon was compiled and categorized. A representative sample of that lexicon was used in a study concerning the perception of several dozen politicians which allowed to identify four dimensions of politicians’ perceived personality traits at the individual and aggregate levels, distinct from the classic Big Five. Another study confirmed the stability of the structure of perception based on 2-level CFA and a strong relationship of personality image with preferences for politicians based on 2-level regression analysis.Item Ядерне роззброєння України: сучасний погляд на проблему крізь призму теорії соціального конструктивізму(2013) Кащук, МирославРозглянуто процес ядерного роззброєння України з точки зору теорії соціального конструктивізму. Автор констатує, що рішення України відмовитись від ядерної зброї було мотивоване в великій мірі нормами Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, які не беруться до уваги в домінуючих теоріях міжнародних відносин.