Фотографія в історичному романі: пам’ять та доказ (на матеріалі творів О. Забужко “Музей покинутих секретів” та Ю. Винничука “Танґо смерті”)

Abstract

У статті розглянуто концепцію фотографії відображення реальності та як доказу. Простежено еволюцію включення фотографії у художній твір. Опираючись на теоретичну базу дослідження фотографії зроблено спробу проаналізувати два історичні романи сучасних українських письменників та використання авторами фотографії як доказу та свідчення у цих творах. Виокремлено дві фотографії та дотичні до них описи у текстах. Проаналізовано можливості фотографії у художньому тексті та зазначено, що у тексті світлина набуває рис протезу пам’яті та стає знаряддям доступу до пам’яті. Зазначено, фотографія викликає найбільшу довіру як факт, що точно відбувся. Зроблено висновок, що фотографія в історичному творі додає більшої впевненості в правдивості зображеного та описаного у художньому історичному творі, проте також додає і застереження та бажання верифікації.