Сирійська духовість та її синтез у вченні Йосифа Хаззаї, містика «золотої доби»

Abstract

Кінець І тисячоліття був для християн сирійського Сходу часом особливого розквіту їхньої духовості, а зокрема містики. У статті подано спочатку історичну панораму сирійського контексту, з особливою увагою на певні риси сирійської духовості та богослов’я. Другу частину авторка присвячує розглядові деяких аспектів сирійської містики на основі творів Йосифа Хаззаї, одного з найбільших містиків «золотої доби». Вчення про боговидіння Йосиф викладає у триступеневому синтезі, де він систематизує досвід своїх попередників. До боговидіння покликаний кожний охрещений, а приходять до цього долаючи певні етапи духовного життя.