Knowledge оf God аs аn Essential Characteristic оf the Virtuous Life (Wis 2:13)

Abstract

В цій статті проаналізовано поняття пізнання Бога у Книзі Мудрості, глава 2, вірш 13 із соціолінгвістичної та літературної перспектив. Зазначено, що для окреслення юдейської віри автор книги використовує фразу “знання Бога” (γνῶσις θεοῦ), якою описується благочестиву поведінку праведної людини. З’ясовано, що книга Мудрості або Sapientia Salomonis написана єврейським автором в Олександрії єгипетській між 30 р. до н. е. і 14 р. н. е. і відображає як біблійну богословську думку та традицію, так й елліністичний світогляд автора та його середовища. Цією книгою навчається молоде єврейське покоління в Олександрії власним юдейським традиціям, законам і приписам, використовуючи одночасно інтелектуальні досягнення елліністичної культури. У статті доведено, що біблійний автор, вживаючи вираз γνῶσις θεοῦ, навіть якщо й посилається на етико-практичний вимір того ж філософського дискурсу елліністичної епохи, все ж спирається на духовний досвід віри праведника, а не на гносеологічні дослідження.