Критична парадигма досліджень медіакультури (франкфуртська школа)

Abstract

У статті виокремлено й охарактеризовано основні засоби критичного аналізу медіакуль- тури Франкфуртської школи, що дає змогу більш чітко уявляти механізми аналітико- синтетичного критичного підходу, правильно використовувати категорії, положення, дефі- ніції неомарксистської парадигми в аналізі медіакультури. Наявні два взаємозалежні способи залучення Франкфуртської школи до аналізу медіакультури. Перший – це повернення до суб’єкта, який не може бути розглянутий лише як продукт технологій і текстів медіакуль- тури. Другий спосіб, що може ґрунтуватися на теорії Франкфуртської школи, – це такий, де медіатехнології можуть бути відображені в різних напрямах впливу на культуру й недетермі- новані стосунками між людьми й медіакультурою. Ці способи звернення до медіакультури ми знаходимо в культурній критиці, і вони можуть бути основою для подальших студій. Аналіз медіакультури в цьому напрямі є цікавим матеріалом для вивчення метаморфоз марксистсь- кої традиції в соціології, а методологія, запропонована франкфуртцями, досі залишається актуальною, особливо в умовах усе більшої соціальної стратифікації сучасного українського суспільства.