Knowledge: Life-Giving or Death-Bringing? Divine and Human Knowing in Genesis 2–3

Abstract

У статті досліджено поняття пізнання (yadaʿ) і знання (daʿat) у Бут 2-3. Історія про сад – комплексна й багатовимірна, її сенси часто неоднозначні та невловимі. Пізнання є одним із найтонших і найбагатших понять, навколо якого зосереджена ціла історія, і підкреслює її найглибші сенси та поєднує всіх її дійових осіб. І Бог, і людські персонажі цієї історії мають свої множинні стосунки зі знанням, чи то володіючи ним, чи прагнучи його, чи набуваючи. Однак ідея пізнання проявляється в тексті по-різному для різних задіяних сторін. Мовні та стилістичні особливості тексту вказують на глибинні зв’язки між персонажами та їхній стосунок до знання. Визнання текстуального зв’яку між деревом пізнання добра і зла й деревом життя приводить до питання про зв’язок між пізнанням і смертю. Багатовимірні зв’язки між цими різними і водночас спорідненими поняттями визначають значення і зміст, які знання має для Бога і для людини. Складне поєднання неясних намірів Бога в наративі стає космічною мудрістю, тимчасом як сум’яття і сором людської пари виявляються знанням про те, що означає бути людиною, включно зі статевою диференціацією та дітородженням як джерелом і смертності, і безсмертя.