Синодальна діяльність українського унійного єпископату від XVII до середини ХХ століття

Abstract

У статті досліджено маловідомі зібрання українського унійного єпископату від часу прийняття Берестейської унії до ліквідації Української Греко-Католицької Церкви радянською владою. Встановлено терміни, якими окреслювали ці зібрання: з’їзд, собор, синод, провінційний синод, конгрес, конференція. Представлено норми скликання та проведення соборів і введення в дію рішень ієрархії. Зібрання єпископату згруповано в трьох головних категоріях: дисциплінарні, об’єднавчі та виборчі. Багато зібрань не відбулися з різних причин, хоч планувались або навіть були скликані. Дослідження виявляє, що українська унійна ієрархія постійно здійснювала синодальну діяльність, піклуючись про актуальні справи Церкви і вірних. На підставі архівних документів подано постанови (включно із записаними у проєктах синодів), які становлять джерела партикулярного права УГКЦ. Стаття вводить у науковий доступ маловідомі джерела з історії та права УГКЦ.