Невербальна комунікація як інтегральний допоміжний елемент хоспісної опіки

Abstract

Спілкування є не лише соціальною активністю, воно також уможливлює набуття людиною знань і вмінь. Це основа життєдіяльності, як у безпосередньому оточенні, так і у спільноті загалом. Характер, інтенсивність, форма і спрямованість комунікації також перебувають під впливом різних чинників середовища. Зокрема, коли йдеться про дорослих пацієнтів й дітей, ми спостерігаємо їхнє пристосовування до госпіталізації та стану свого здоров’я. На взаємини з довколишніми можуть впливати ізоляція, яку переживає пацієнт, депресія, фізичні обмеження, ураження мозку тощо.