Побожні записи і порятунок душі в ментальності ранньомодерної людини (на матеріялах шляхетських заповітів першої половини XVIII ст.)

Abstract

На підставі шляхетських заповітів, записаних до актових книг Львівського і Перемишльського ґродських судів у першій половині XVIII ст., простежується турбота ранньомодерної шляхти Руського воєводства про спасіння своєї душі після смерти. Піклування про неї мало для шляхтичів-заповідачів неабияке значення і проявилося в побожних записах у тестаментах. Заповідаючи різні грошові суми на церкви, костели, монастирі, шпиталі, на роздачу бідним, на молитви за душу й від праву задушних богослужінь, тестатори розглядали цю практику як можливість полегшити долю грішної душі в чистилищі й осягнути вічне життя.