Духовна досконалість у вченні Григорія Великого

Abstract

В ученні Григорія Великого духовна досконалість полягає у володінні чеснотами як духовними благами. Папа виокремлює три категорії чеснот: базові, дари Святого Духа та богословські. Автор Мораліїв переконаний, що людина, яка здобула чесноти, перебуває у духовній злуці з Богом. Володіння чеснотами передбачає пришестя Святого Духа до людського ума. Римський єпископ навчає, що духовна злука з Богом у стані духовної досконалості є настільки тісною, що називає її володінням Богом. Він доводить, що душі праведної людини наповненій дарами Святого Духа притаманна любов до Бога. Любити Бога означає прагнути Його, а людина, яка прагне Бога, вже володіє Ним у цьому житті. Таким чином, осягнення чесноти не становить остаточної мети, а є засобом до злуки з Богом. Григорій Великий стверджує, що праведник, який перебуває у духовній єдності з Богом, певною мірою є учасником небесної дійсності, яка уприсутнюється у чеснотах.