Церковнослов’янські запозичення в лексичній системі української мови ХVІ–ХVІІ ст.

Abstract

Розглянуто функціонування та використання церковнослов’янізмів у лексико-семантичній системі української писемно-літературної мови ХVІ – першої половини ХVІІ ст. Розкрито зміст понять «церковнослов’янська мова», «церковнослов’янізми». З’ясовано склад і семантику церковнослов’янських запозичень у мові різножанрових українських пам’яток, що увійшли до джерельної бази «Словника української мови ХVІ – першої половини ХVІІ ст.» та його унікальної лексичної Карто- теки. Виділено специфічні особливості досліджуваних запозичень в українській мові зазначеного часу, які вирізняють їх з-поміж інших слів (латинізмів, грецизмів, полонізмів тощо). Відзначено, що найактивніше ці особливості виявляються на фонетичному, словотвірному та семантичному мовних рівнях.