Трактати De Deo Uno et Trino василіянських богословів Свято-Покровської провінції (XVIII ст.)

Abstract

Від часу виникнення в 1617 р. Василіянського чину як структурованого об’єднання монастирів унійної Церкви одним із головних напрямків діяльності його ченців був провід осередків вивчення богослов’я та вишколу майбутніх священиків. У статті подано історичний огляд діяльності василіянських центрів богословської освіти на західноукраїнських землях у XVIII ст. Автор досліджує структуру василіянських богословських студій і тогочасні методи викладання богослов’я. Особливу увагу присвячено аналізу рукописних трактатів про триєдиного Бога василіянських професорів догматики золотої доби Чину. Автор показує, з одного боку, їхню залежність від латинської мануалістики посттридентської доби, а з іншого – оригінальність і високу ерудицію авторів.