Форми надання психологічної допомоги, спрямованої на покращення суб’єктивного благополуччя мешканців геріатричних закладів

Abstract

Період пізньої зрілості асоціюється із виходом на пенсію, змінами соціального статусу, рівня доходів, способу життя, комунікативних аспектів тощо. На особистісному рівні він пов'язаний із переоцінкою минулого, аналізом досвіду, осмисленням цінності прожитого життя. Окрім соціальних та психологічних, літні люди нерідко стикаються також із фізіологічними інволюційними змінами. Усі ці процеси позначаються на переживання суб'єктивного благополуччя - комплексного феномену, що включає когнітивно-емоційну оцінку людиною свого життя. У роботі розглянута специфіка суб'єктивного благополуччя пенсіонерів, які проживають у геріатричному закладі. Доведено, що просоціальна активність у родинному колі є найбільш сприятливою умовою високих показників задоволеності життям та афективного балансу, в той час як мешканці геріатричного закладу мають найнижчі показники суб'єктивного благополуччя внаслідок незадоволеності комунікативних потреб, стигматизованості місця проживання, соціальної депривації. На основі результатів емпіричного дослідження надано рекомендації щодо ведення соціально-психологічної роботи з літніми людьми у контексті підтримання їхнього суб'єктивного благополуччя.