Перформативні практики як інструмент роботи з травмою (на прикладі нових жіночих спільнот Львова після 24.02.2022)

Abstract

Робота поділяється дві теоретичні частини та емпіричну. Одна з теоретичних частин пов’язана з перформансом і перформативними практиками, друга — зі спільнотами та травмою. Спочатку розглянуто перехід від пам’яті тіла до перформативності пам’яті, також окресленні такі поняття як «перформативний поворот», «перформанс» та «перформативні практики». Спільноти розглядаються через призму поняття «комунітас» Віктора Тернера — відчуття спільної людяності та накладаються на концепцію колективної травми. Гіпотеза будується на тому, що перформанси, які відбуваються у лімінальних просторах, у яких утворюються комунітас формуюють спільність, де з’являється можливість відчути спільність та підтримку, які сприяють трансформації і наближають до процесу зцілення. Дослідницею було проведено два глибинні інтерв’ю з перформерками-ініціаторками спільнот — Наталією Рибкою-Пархоменко та Вікторією Миронюк та аналіз їх проєктів таких як «Співочі сніданки» та «Клініка зцілення зламаного серця».