Музично-стилістичні особливості розвитку візантійської, слов’яно-руської та української монодії (на матеріалі самогласних стихир Преображення).

Abstract

йсько-слов’янських церковних піснеспівів на прикладі розвитку самогласних стихир Преображення. Здійснено огляд репертуару за грецькими та слов’янськими нотованими і ненотованими кодексами, що сукупно ілюструють процес формування жанрової структури празника. Розкрито головні засади греко-візантійської та слов’яно-руської системи осмогласся, а на основі теоретичних трактатів та нотованих пам’яток представлено еволюцію візантійської семіографії. Простежено шляхи слов’яно-руської рецепції візантійських піснеспівів, що ввібрала в себе основні складові візантійської сакральної монодії та сформувала власне бачення музичної-теоретичного змісту знаменного співу. На прикладі самогласних стихир Преображення розглянуто та застосовано різні підходи до прочитання невменних знаків, що супроводжується формуванням спільної площини для порівняльного аналізу з лінійними нотописом, зокрема репертуаром українських ірмологіонів. Проведено дослідження закономірностей будови самогласних стихир Преображення (особливостей музичного руху, зокрема тотожності, контрасту, ладо-тональної системи, ритмічного та метричного малюнків та ін.), що уможливлює не лише вивчення принципів формотворення, але й детальніше прочитання конкретного музичного твору.