Кульмінація західної філософської теології та етики у творчості Йозефа Зайферта

Abstract

У статті йдеться про спроби філософської думки, вже від ранніх століть християнської історії, випрацювати власне розуміння Найвищого Буття – у філософській термінології, що відповідає поняттю «Бог» у теології – та емансипуватися від антропоморфних образів Бога, які містяться в текстах Старого Завіту. Автор стверджує, що таку емансипацію осягнуто у двох книжках Йозефа Зайферта: «Essere e persona» та «Gott als Gottesbeweis». У першій Зайферт переосмислює поняття Першопричини як свобідної, тобто як Особового Буття, і показує, що тільки Найвища Досконалість, існування якої доводить «Четвертий шлях», заслуговує на ім’я «Бог» та релігійне поклоніння. У другій книжці Зайферт виразно показує, що «Те, більше від чого ніщо не може бути помисленим», щоби бути таким, мусить бути Вершиною всіх досконалостей і, таким чином, ще більше заслуговує поклоніння. Таке поклоніння є водночас справжнім сповненням відповіді на цінність та стосунку належності, а отже – сповненням усякої об’єктивної етики.