Недосяжна еклезіологічна ідентичність нащадків колишньої Київської Церкви

Abstract

Автор подає історичний погляд на Церкву, засновану св. Володимиром на херсонеських і київських пагорбах, і синтез її богослов’я, з особливим наголосом на XX столітті. Наголошує, що термін «помісний» не може бути тотожний терміну «локальний » чи «партикулярний». Розкриває еклезіологічне бачення Йосифа Сліпого, Мирослава Івана Любачівського. Автор говорить, що сопричастя Київської Церкви - це не лише вузька койнонія з Римською Церквою, а бажання жити «в братній любові з Церквою Нового Риму» та «готовність встановити діалог» із Російською Православною Церквою. Автор твердить, що оскільки Київська Церква розділена у своєму нутрі, то її помісність ущерблена і повинна доповнюватися до остаточної зрілості, яка ознаменується сопричастям з іншими Церквами світу.