Військово-прикладна підготовка кубанських козаків 2-ї черги служби на початку ХХ ст.

Abstract

Для козацьких формувань бойова підготовка завжди була актуальною. На початку ХХ століття військова система козацьких формувань складалася з 3 вікових рівнів: 1-ї, 2-ї і 3-ї черг служби (дві останні черги були пільговими). При цьому, основна підготовка проводилася в частинах 1-ї черги. Такий стан справ зумовив відсутність в історіографії детального аналізу основ бойової підготовки козаків-пільговиків. У даній статті досліджуються основні параметри військово-прикладної підготовки козаків 2-ї черги служби на прикладі ІІ Таманського кінного полку Кубанського козацького війська в 1907-1908 рр. Підкреслимо, що більшість кубанських козаків мала українське коріння. Про зміст бойового навчання свідчать документи штабу полку, серед яких особливо цінними є матеріали про розпорядок дня і розклад занять. На бойову підготовку щоденно (крім суботи та неділі) виділялося 4 години (за тиждень - 22 години). Велику частину часу займало навчання кінного бою (55%). На навчання піхотному бою і ознайомленню з військовою теорією виділялося 45% часу. Серед військово-прикладних дисциплін головна увага приділялася тактиці кінного бою (50% часу) і тактиці піхотного бою (25% часу). На інші дисципліни (індивідуальне володіння холодною та вогнепальною зброєю; кінна їзда; вивчення статутів) виділялося 25% часу. Такі пріоритети підтверджують авторську концепцію про існування козачого військово-прикладного бойового мистецтва в кінці ХІХ - початку ХХ століть. Важливе місце відводилося і щоденного хоровому співу, що відповідало давнім традиціям українських козаків. У неділі та церковні свята козаки відвідували місцеві православні храми. Особливе місце займало святкування іменин членів імператорської родини (крім відпочинку і відвідування храмів проводилися військові паради). Таким чином, на початку ХХ століття військова підготовка кубанських козаків у пільгових кавалерійських частинах 2-ї черги була змістовною і відповідала вимогам свого часу.