Втрачена монастирська книгозбірня: Ліквідація у 1785 р. Скита Манявського й післяісторія його книжкового зібрання

Abstract

Досліджено післяісторію втраченої монастирської книгозбірні Скита Манявського – одного з найбільш знакових чернечих осередків ранньомодерної України. Зазначено, що Хресто-Воздвиженський православний чоловічий монастир, заснований на початку XVII ст. подвижником афонських монастирів Йовом (Княгиницьким), уже 1620 р. отримав титул ставропігійного від патріарха Константипольського, а 1628 р. - статус протомонастиря (головного) на теренах Руського, Белзького та Подільського воєводств, а також для деяких монастирів, розташованих на теренах сучасних Буковини й Молдови. Вказано, що оскільки через брак джерельних матеріалів невідомо про історію Манявської бібліотеки ранньомодерного часу, то важливо дослідити принаймні післяісторію книжкового зібрання, тобто історію бібліотеки після ліквідації обителі 1785 р. Констатовано, що історію цієї монастирської бібліотеки можна вважати «втраченою», оскільки на цей момент невідомо про збережені інвентарі описи чи списки книг Манявської обителі, які б дозволяли цілісно схарактеризувати досліджувану книгозбірню. Стверджено, що розпорошення бібліотеки чернечого осередку слугує показовим прикладом способів і механізмів розформування книжкових зібрань після австрійських касат чернечих осередків останньої чверті XVIII ст. Встановлено, що після ліквідації обителі монастирські книги потрапили до університетських бібліотек Львова і Відня (хоча не вдалося виявити та верифікувати такі дані щодо столиці монархії Габсбургів), приватних власників (о. Антіна Петрушевича, Августа Бельовського), церковних (Перемишльської греко-католицької капітули та Львівської греко-католицької богословської академії), парафіяльних (с. Раковець), монастирських (Путна, Сучевиця) бібліотек. Зрештою, вдалося простежити, як книги потрапили від приватних власників, настоятелів румунських монастирів, греко-католицьких інституцій, священників і науковців, монастирів та церков ХІХ ст. до наукових бібліотек у сучасній Україні, Польщі й Румунії.