Образ ідеального міщанина в уявленні міщан XVI – початку XVII ст. (на матеріалах міст руських земель Корони Польської)

Abstract

нина, відображені як у текстах самих міщан, так і в тих, які походили з- поза меж міста. Вони відбивалися насамперед у вимогах до нових міських громадян і до виборних посадовців. Серед чеснот виділяється питання майнового статусу міщанина. На коронних землях зміна ставлення до багатства була пов’язана не лише із розвитком ремесла і торгівлі, а й із поширенням ідей сарматизму. З одного боку, шляхта намагалася відмежуватися від міщан, утвердити свою інакшість і вищість, з іншого – місто в Речі Посполитій так і не створило власної ідеології, а сарматизм поступово став ідеологією і верхівки міщанства. В XVI–XVII ст. верхівка міщанства почала в поведінці, побуті, одязі, тощо копіювати шляхту. Заможність окремих міщан стала одним із шляхів до нобілітаціі.̈ Окрім майнового статусу, „чоловіка доброго” визначало „правильне” походження й від- повідний стиль поведінки, що були обов’язковою умовою отримання міського громадян- ства. Тільки людину доброї слави і доброго походження можна було обрати на різні уряди. Серед міщанських чеснот важливим був сімейний статус. Негідним порядного чоловіка був перелюб, за який у міському праві передбачали жорстоке покарання і для чоловіка, і для жінки. Осудною була і проституція. Неприйнятними для „доброго міща- нина” були й окремі „негідні” професії, список яких змінювався з часом. У XVI–XVII ст. до таких зараховували ремесло ката. Як один із міських слуг він був захищений пра- вом, та його ремесло вважали ганебним. Не могли розраховувати на добру славу чарів- ники і чаклуни, а також гравці в азартні ігри. Однак, ігри, зокрема, гра в кості, були яви- щем настільки поширеним, що доводилось видавати все нові й нові приписи, які їх забороняли. Місто відповідало на виклики часу, і відданість старовині тут ніколи не була аж надто твердою. Багато в чому уявлення міщан збігалися з уявленнями шляхти, але були й суттєві відмінності, зокрема у ставленні до чужинців.