Короткий опис (реферат):
У статті досліджено значну роль Київської унійної митрополії на чолі з Іпатієм Потієм та Йосифом Велямином Рутським у процесах становлення унійної ідеї в Мукачівській єпархії першої половини XVII ст. Увагу сфокусовано на аналізі джерельної інформації про обізнаність мукачівських єпископів Сергія (1600 – бл. 1619), Петронія (1623–1627), Івана Григоровича (1627–1633) та Василія Тарасовича (1633–1651) з розвитком унійної справи в Київській митрополії. Зокрема, на основі джерел у розвідці вивчено повідомлення про свячення владики Сергія на Русі, яке міг здійснити сам митрополит Іпатій Потій. Дослідник веде мову про унійні ініціативи перемиського єпископа Атанасія Крупецького у Краснобрідському монастирі на запрошення графа Юрія ІІІ Друґета в період єпископського служіння Сергія, а також про відносини місії єзуїтів з цим же мукачівським ієрархом. Розглянуто твердження істориків Церкви про перебування владики Петронія на вигнанні у Київській митрополії та прийняття ним унії з римським Апостольським престолом. У розвідці експліковано документальні звістки про навчання владики Івана Григоровича у Володимирі-Волинському та Замості, витлумачено зміст і спрямування його подальших контактів із митрополитом Велямином Рутським. Окрему увагу присвячено питанню галицького походження і тісних зв’язків з Галичиною владики Василія Тарасовича, що першим з мукачівських єпископів публічно прийняв унію, а також встановленню причин його переслідування з боку володаря Мукачівської домінії – трансильванського князя протестанта Юрія ІІ Ракоці. До досліження описаних процесів і подій автор підходить з точки зору, що вони розгорталися в рамках доби Контрреформації (Католицької Реформації), за якої в Мукачівській єпархії в нових умовах зійшлися (контр)реформаційні зусилля реформатів-кальвіністів, Римської Церкви та Київської унійної митрополії – остання набула динамізму саме завдяки реформам Йосифа Велямина Рутського.
