Апофатична тріадологія та катафатична синергія у богословській думці Василія Великого

Abstract

У статті розглянуто проблему онтологічного розрізнення між Божою трансцендентністю та іманентністю в богословській думці Василія Великого, Отця Церкви IV століття. Автор представляє важливий концептуальний та термінологічний апарат, що його використовує Василій Великий у своєму антиномічному підході до «примирення» апофатичних і катафатичних образів Бога. Він аналізує основні характеристики цих двох вимірів природи Бога. Особлива увага надається аналізу синергетичного підходу щодо відповіді на питання: як може Бог, який є повністю онтологічно віддалений від створеної реальності, в той же час бути активно присутнім у світі і наповнювати його. У цьому контексті автор аналізує ключові поняття, які виражають «внутрішньобожу» віддаленість і Божу активну близькість стосовно створеного буття.