Faculty of Health Sciences | Факультет наук про здоров’я

Permanent URI for this communityhttps://hdl.handle.net/20.500.14570/32

Browse

Filters

2020 - 202223

Settings

Start date: 2020End date: 2022

Search Results

Now showing 1 - 10 of 23
  • Thumbnail Image
    Item
    Суспільно орієнтоване навчання під час підготовки фахівців соціальної роботи (на прикладі створення asset-карти)
    (2021) Кокоячук, Юлія; Криницька, Ірина
    У статті висвітлено особливості застосування підходу service-learning під час підготовки студентів спеціальності “Соціальна робота”, а саме створення asset-карти для учасників бойових дій. Здійснено аналіз поняття та визначено інтерпретацію терміну “service-learning” як суспільно орієнтованого навчання. У статті вказано зміст підходу суспільно орієнтованого навчання, що полягає в застосуванні таких складових, які поєднують академічні результати навчання та допомогу громаді. Описано модель суспільно орієнтованого навчання, що демонструє взаємозалежність складових академічної підготовки та різних видів залученості студентів (волонтерства, практики, служіння). Охарактеризовано користь суспільно орієнтованого навчання та визначено його переваги, а також окреслено основні принципи застосування підходу, серед яких: застосування професійних і наукових знань, створення умов для залучення усіх студентів до цієї діяльності, залучення громади, дослідження потреб групи/громади/спільноти, здійснення корисної діяльності для конкретної групи/громади, спільноти, тощо. Авторами проаналізовано метод картування ресурсів та визначено поняття asset-карти як ефективного способу візуалізації даних щодо наявних в громаді ресурсів. Новизною статті є опис реалізації проєкту суспільно орієнтованого навчання в рамках курсу “Основи соціально-правового захисту” та навчальної практики студентів спеціальності “Соціальна робота”. Проект спрямований на таку категорію населення як учасники бойових дій. Автори описали етапи, хід реалізації, особливості та проблематику, а також основні результати проєкту. Було визначено цінність проєкту з позиції суспільно орієнтованого навчання, а саме у контексті соціального впливу, освітнього впливу, участі громади.
  • Thumbnail Image
    Item
    A model of service-learning implementation: case of Ukrainian Catholic University
    (2021) Kleban, Yuliya; Kokoyachuk, Yuliya; Krynytska, Iryna; Kleban, Yuliya
  • Thumbnail Image
    Item
    Підвищення кваліфікації фахівців з соціальної роботи та соціальних менеджерів: досвід реалізації сертифікатної програми у ЗВО «Український католицький університет»
    (2022) Слозанська, Ганна; Стельмах, Світлана; Криницька, Ірина
    Анотація. У статті визначено потребу й актуальність програм підвищення кваліфікації фахівців із соціальної роботи, соціальних працівників, соціальних менеджерів з огляду на розвиток нової системи соціальної роботи та швидких соціальних трансформацій. У роботі представлено Сертифікатну програму «Соціальна робота: шлях до професійності», розроблену ЗВО «Український католицький університет». Висвітлено її структуру, схарактеризовано її зміст. Представлено алгоритм її реалізації у процесі підвищення кваліфікації соціальних працівників та керівників провайдерів соціальних послуг у територіальних громадах Рівненської, Волинської, Хмельницької та Чернівецької областей. Схаракетризовано процедуру відбору слухачів та організацію навчального процесу за програмою за тематичними напрямками модулів. Представлено результати оцінювання її ефективності. Доведено, що компетентнісний підхід, врахування професійних потреб потенційних слухачів з опорою на гібридний, гнучкий формат і персоналізацію навчання, застосування різноманітних форм і методів при поданні навчального матеріалу, нерозривний зв'язок теоретичних концептів із практикою, ще й підкріплення власним професійним досвідом спікерів дає хороший результат при підвищенні кваліфікації тих, хто вже в професії і бажає в ній вдосконалюватися
  • Thumbnail Image
    Item
    Vulnerable families in Ukraine as the main social service users: comparison of the pre-pandemic and pandemic period
    (2022) Slozanska, Anna; Stelmakh, Svitlana; Krynytska, Iryna; Slozanska, Anna
  • Thumbnail Image
    Item
    Ефективність моделі суспільно орієнтованого навчання клінічних психологів (на прикладі проекту «Порадня» кафедри психології та психотерапії Українського Католицького Університету)
    (Габітус, 2022-09) Кечур, Роман; Семків, Ірина; Тимків, Тетяна; Kechur, Roman; Semkiv, Iryna; Tymkiv, Tetiana
    У статті представлено результати теоретичного аналізу процесу імплементації суспільно орієнтованого навчання у систему Української освіти. Висвітлюється актуальність проблеми дослідження, яка полягає у розділенoсті теоретичної та прикладної складової психології з одного боку та розділеності між соціальними запитами до психологів та розвиненими протягом академічного навчання у них компетенціями – з іншого. Суспільно орієнтоване навчання визначено як систему навчання, яка включає поряд з аудиторним, навчання “біля ліжка пацієнта”, що формує практичні навички здобувачів освіти так само, як і пізнання реальних соціальних проблем, що потребують вирішення через розвиток конкретних професійних компетенцій. Особлива увага звертається на практики впровадження суспільно орієнтованого навчання у сфері академічної підготовки клінічних психологів. Представлено результати роботи авторського проекту суспільно орієнтованого навчання «Порадня» розробленого командою кафедри психології та психотерапії Українського католицького університету. Проект створено з метою підготовки магістрів програми «Клінічна психологія з основами психодинамічної терапії». Теоретичним підґрунтям діяльності «Порадні» є концепція менталізації П.Фонагі. Ефективність вибору цієї концепції, як центральної для роботи з запитами відвідувачів «Порадні» підтверджено результатами емпіричного дослідження, що пропонує стаття. Представлено емпіричні докази ефективності суспільно орієнтованого навчання у вирішенні соціальних та психологічних запитів і потреб населення (відвідувачів «Порадні») так і для розвитку професійних компетенцій клінічних психологів (волонтерів «Порадні»). Наголошено на важливій ролі «Порадні» у дестигматизації порушень у сфері психічного здоров’я та популяризації психологічного супроводу з метою профілактики та підтримання психічного здоров’я.
  • Thumbnail Image
    Item
    Linguistic and Psychometric Validation of the Ukrainian Translation of the Inventory of Personality Organization-Revised (IPO-R-UKR)
    (East European Journal of Psycholinguistics, 2022) Turetska, Khrystyna; Семків, Ірина; Kechur, Roman; Кривенко, Ірина
    Анотація. Культурна адаптація психодіагностичного опитувальника передбачає здійснення двостороннього “сліпого” перекладу із подальшою лінгвістичною валідацією, коли при перекладі враховуються як мовні відмінності, так і символізм авторських тверджень. Далі на основі даних опитування респондентів здійснюється перевірка різних психометричних показників отриманої мовної версії методики. Створення україномовних опитувальників у психодинамічній парадигмі є надважливим завданням для створення належної науково- доказової бази терапевтичних методів, що ґрунтуються на ній, так само як і для психотерапевтичної практики задля “озброєння” фахівців надійним діагностичним інструментарієм. Метою дослідження є здійснення фахового перекладу психологічного тесту «The Inventory of Personality Organization-Revised (IPO-R)» українською мовою, з подальшою перевіркою лінгвістичної валідності та психометричних показників тесту. Опитувальник продемонстрував високі психометричні показники у повній (IPO; Lenzenweger et al., 2001) та скороченій (IPO-R; Smits et al., 2009) версіях, а також в іншомовних адаптаціях. Він широко застосовується у психологічних дослідженнях, теоретико-методологічну основу яких складає психоаналітична концепція, зокрема, теорія О. Кернберга (Kernberg, 1986) про різні рівні структурної організації особистості, що лягає в основу вибору психоаналітиком стратегії роботи з клієнтом. Створений тестовий варіант опитувальника IPO-R-UKR пройшов етапи подвійного двостороннього “сліпого” перекладу та узгоджений групою філологів та психологів. Базуючись на результатах опитування 1152 учасників емпіричного дослідження, було доведено ідентичну оригінальній двофакторну структуру IPO-R-UKR, а також хорошу внутрішню узгодженість шкал, конструктну, конвергентну та критеріальну валідності. Отже, методику IPO-R-UKR можна використовувати у практичній психологічній діяльності, та наукових дослідженнях, спрямованих на виявлення критеріїв структурної організації особистості, як тестування реальності, дифузність ідентичності, механізми психологічного захисту, та для скринінгової діагностики рівня структури організації особистості за О.Кернбергом (1986)
  • Thumbnail Image
    Item
    Академічне вигорання серед студентів: роль ранніх дисфункційних схем як фактору вразливості
    (2021-09) Аврамчук, Олександр; Копчук-Кашецький, Олег; Зубачик, Галина
    Проблеми психологічної адаптації в професійному середовищі часто розглядаються у контексті синдрому вигорання на робочому місці. Водночас навчальна діяльність для студентів ЗВО також може бути розглянута як діяльність у професійному середовищі, що має свої вимоги та виклики. Академічне вигорання асоціюється з труднощами в адаптації студентів до змін і вимог навчання, поганими навчальними результатами та зниженням рівня задоволеності життям. Актуальності дослідженню цієї проблеми додає зростання поширених проблем психічного здоров’я, що виступають як коморбідні стани та/або через їхню типову тривожну і депресивну симптоматику маніфестується синдром вигорання. Дослідження модифікувальних факторів та особистісних механізмів вразливості до академічного вигорання дає можливість переглянути концепції психологічної підтримки студентів. Ця стаття спрямована на вивчення закономірностей між схильністю до академічного вигорання й ранніми дисфункційними схемами особистості. Отримані результати свідчать, що молодший вік студентів і дисфункційні переконання щодо себе та вимог оточення, а також відповідні їм емоційні та поведінкові стратегії опанування можуть тлумачитись як предиктори академічного вигорання. Запропонована схема взаємодії переконань, емоційного та поведінкового реагування дає можливість розглядати внутрішнє прагнення досягати та дотримуватись надвисоких (невідповідних ситуації) стандартів як захисний механізм опанування тривоги очікування негативного результату та уникнення внутрішньої критики (сорому). Водночас ригідне прагнення діяти відповідно до встановлених життєвих правил, які обумовлені когнітивними дисфункційними схемами, з часом виснажуватимуть та будуть маніфестувати ознаки вигорання в умовах навчальної діяльності. Превенція академічного вигорання серед студентів, орієнтована на дослідження когнітивних дисфункційних схем як предикторів та відповідних їм механізмів емоційного опанування у складних життєвих обставинах, сприятиме розвитку внутрішніх ресурсів, ефективній адаптації до умов невизначеності та особистісному зростанню.
  • Thumbnail Image
    Item
    Соціальна тривога серед студентів під час COVID-19: роль ранніх дисфункційних схем
    (2021-09) Аврамчук, Олександр
    У контексті змін умов й вимог навчальної діяльності у часі пандемії COVID-19,виклики підтримки психологічного благополуччя серед студентів стали ще більш актуальними. Карантинні обмеження (в т.ч. фізичне дистанціювання) дозволяють уникати коригуючого досвіду соціальної взаємодії, й очікувано можуть маскувати стійкі функціональні порушення, пов'язані з рівнем соціальної тривоги, та тим самим, посилити уникаючи поведінкові й когнітивні стратегії як значимі. Очікування негативної соціальної оцінки, заперечення власних потреб та невизначеність подальшої перспективи у контексті дистанційного навчання, може збільшити вразливість до соціального тривожного розладу по завершенню карантинних обмежень та необхідності повертатися до звичного життя. Проведений аналіз психоемоційного дискомфорту пов’язаного з соціальною тривогою серед студентів у період пандемії з огляду на напруженість ранніх дисфункційних схем особистості, розширив розуміння механізмів вразливості до порушень психосоціального функціонування. Отриманні результати можуть бути корисними під час розробки навчальних активностей у контексті дистанційного навчання на час пандемії та заходів психологічної підтримки студентів орієнтованих на коригування негативного досвіду соціальної взаємодії та обмеженої автономії.
  • Thumbnail Image
    Item
    Клініко-психологічні особливості осіб з ознаками соціально тривожного розладу, який асоціюється з травматичним досвідом
    (2021-12) Аврамчук, Олександр
    Актуальність. Соціальний тривожний розлад (соціальна фобія) є одним із поширених варіантів тривожної патології, який здебільшого характеризується хронічним перебігом, стійкістю симптомів та схильністю до рецидивів. Негативний соціальний досвід у патогенезі соціальної фобії може супроводжуватися ознаками гіперзбудження, нав’язливим спогадами та думками й прагненням уникати схожих ситуацій та подій. Поруч із цим наукові дослідження останніх років вказують, що особи із соціальним тривожним розладом страждають від клінічно значущих симптомів ПТСР у відповідь на соціальні травми, що погіршує якість життя та підвищує ризик щодо суїцидальних спроб. Мета. Дослідити клініко-психологічні особливості осіб з ознаками соціально тривожного розладу, який асоціюється з травматичним досвідом. Матеріали та методи. Досліджувана група включала 179 осіб, які висловлювали скарги на суттєвий психоемоційний дистрес через уникнення соціальної взаємодії й симптоми характерні для соціального тривожного розладу з тривалістю понад 6 місяців у анамнезі. Середній вік склав 31,45 ± 3,84 років, 77,09 % (138) мали жіночу стать, 76,5 % (137) досліджуваних мали вищу освіту і 26,81 % (48) проживали на самоті. У межах скринінгу психічного стану при зверненні проводилося діагностичне інтерв’ювання The MINI: International Neuropsychiatric Interview, для дослідження патопсихологічної симптоматики використовувались самоопитувальники та шкали комплексу IAPT і проводилась оцінювання якості життя за самоопитувальником Q-LES-Q-SF. Результати. За результатами дослідження встановлено, що особам, які вказували на суттєвий дистрес через уникнення соціальної взаємодії частіше було діагностовано діагноз соціальної фобії та панічного розладу (з та без агорафобії). Для них більш характерні вищі рівні вираженості психопатологічної симптоматики, порушення психосоціального функціонування та нижчий рівень суб’єктивної задоволеності якістю життя в порівнянні з контрольною групою. Дистрес через соціальне уникнення в осіб із соціальною фобією, які мали досвід безпосередньої загрози життю, більшою мірою пояснюється коморбідними проявами посттравматичних симптомів та впливом травматичного досвіду. Водночас особи із соціально фобією, хто зазнали впливу соціальних подій, який визначають як травматичний, демонстрували поєднання тривожно-депресивної симптоматики, що зумовило дистрес пов’язаний з уникненням соціальної взаємодії. На нашу думку, когнітивні та поведінкові стратегії, характерні клінічній картині соціальної фобії впливають на труднощі адаптації, загострюючи дистрес у повсякденній діяльності і знижуючи задоволеність якістю життя. Окрім того, для осіб із досвідом безпосередньої загрози життю, травматичний досвід вартує розглядати як самостійний чинник, у той час, як для осіб із досвідом соціальної травми як модифікуючий фактор вразливості. Отримані результати можуть зумовлювати різні підходи до психокорекційної роботи та потребують подальших досліджень.
  • Thumbnail Image
    Item
    Роль впливу соціального уникнення та дистанціювання на схильність до тривожних розладів у період пандемії COVID-19
    (2021-12) Аврамчук, Олександр
    Актуальність. Карантинні обмеження у часі пандемії COVID-19 стали актуальним тригером для психоемоційного дистресу та маніфестації вразливості до проблем з психічним здоров’ям. Фізичне («соціальне») дистанціювання, яке мало на меті запобігти поширеності захворювання на COVID-19, дозволило особам, які мали в анамнезі поширені проблеми з психічним здоров’ям (як депресія, генералізований тривожний розлад чи соціальна фобія) отримати певне короткочасне полегшення, надавши використовуваним неефективним стратегіям поведінкового чи когнітивного уникнення тригерних ситуацій, чи життєвих обставин раціонального виправдання. Разом з тим передбачається, що уникнення коригуючого досвіду соціальної взаємодії чи ситуацій, може сприяти маскуванню стійких функціональних порушень, пов'язані з рівнем соціальної тривоги зокрема. Водночас заперечення власних потреб та невизначеність подальшої перспективи у контексті пандемії та карантинних обмежень впливатиме на вразливість до тривожних розладів, маніфестація яких може зрости по завершенню карантинних обмежень та необхідності повертатися до звичного життя. Аналіз ролі соціального уникнення та дистанціювання на схильність до тривожних розладів у період пандемії дозволити розширити розуміння механізмів вразливості до порушень психосоціального функціонування. Отриманні результати можуть бути корисними під час розробки рекомендацій для самодопомоги та психокорекційних програм спрямованих на психоедукацію та превенцію поширених проблем з психічним здоров’ям. Мета статті. Дослідити особливості психоемоційного дискомфорту пов’язаного з уникненням досвіду у період пандемії як чинника вразливості до тривожних розладів. Матеріали та методи. Досліджувана група включала 242 особи, які висловлювали скарги на суттєвий психоемоційний дистрес пов'язаний з соціальним обмеженням через карантинні умови та/чи уникненням соціальних контактів через тривогу (включаючи тривогу перед негативною оцінкою й засудженням, тривогою за здоров’я, невизначеність й інше). Розподіл віку від 18 до 35 років (M=24,3; SD=4,93), переважно жіночої статі – 66,94% (n=162). Основна вибірка становила 126 досліджуваних, та 116 осіб сформували контрольну. У межах скринінгу психічного стану при зверненні проводилося діагностичне інтерв’ювання The MINI: International Neuropsychiatric Interview, для дослідження патопсихологічної симптоматики використовувались самоопитувальники та шкали комплексу IAPT, симптоматичний опитувальник SCL-90-R у адаптації С. Дембицкого та Ю. Середи та опитувальник AAQ-II у перекладі й адаптації А.Широкої та М.Миколайчук. Результати. Стратегії опанування дистресу через уникнення коригуючого досвіду за умов карантинних обмежень досліджували особливості зв’язку між демонстрованими під час інтерв’ювання психоемоційним дискомфортом, життєвою ситуацією та вразливістю до тривожних розладів. За результатами дослідження встановлено, що карантинні обмеження можна розглядати як фактор вразливості до тривожного реагування в цілому, у той час, як уникнення коригуючого досвіду за його умов, підсилює маніфест чи ризик рецидиву більш специфічних тривожних розладів. Розглядаючи, схильність до уникнення коригуючого досвіду як негнучке використання неуспішних стратегій регуляції емоцій і тілесних відчуттів у асоціації з ситуацією невизначеності та тривалістю соціальних обмежень, можна стверджувати її значний внесок у патогенетичні цикли підтримання тривожних розладів. Додатковими факторами вразливості у комбінованій регресійній моделі виявились чоловіча стать, вік у межах 24-35 років та наявність одного або кількох поширених психічних розладів у анамнезі. Отримані результати також узгоджуються з опосередкованим зв’язком між уникненням коригуючого досвіду, симптомологічним дистресом та дистресом у повсякденній та робочій діяльності виявленим у нашому дослідженні. Отримані результати мають пeрcпeктиву подальших напрацювань, зокрема у розробці рекомендацій з надання психосоціальної допомоги та превенції поширених тривожних розладів в умовах глобальних змін.