Автор досліджує історію монашого чину Студійського уставу протягом 1950–1990 рр., зокрема переслідування чернецтва тоталітарною владою, аналізує зміни, які ці гоніння спричинили в монашому житті, та стратегії виживання ченців і черниць. Особливу увагу присвячено діяльності та служінню в підпіллі знакових постатей цього чину.
У статті досліджено іконописну спадщину одного зі знакових представників студійської школи неовізантизму 1930-х рр. о. Рафаїла (Романа) Хомина. Проаналізовано культурно-історичне тло формування таланту іконописця, графіка та скульптора, а також основні його роботи.
