У статті досліджено методи і форми підтримки УГКЦ з боку РКЦ в часи заборони Греко-Католицької Церкви в Радянському Союзі. Автор аналізує як офіційну активність Апостольського престолу та особисто пап, спрямовану на покращення становища підпільної Церкви, її легалізацію, так і неофіційну допомогу римо-католицького духовенства греко-католицьким священикам, їхнім родинам і мирянам. Окрему увагу присвячено наслідкам зближення РКЦ та УГКЦ.
