Кафедра медіакомунікацій
Permanent URI for this communityhttps://hdl.handle.net/20.500.14570/64
Browse
37 results
Search Results
Item Мотиви трагічності та комічності в сучасному політичному дискурсі України(«Політичне життя», Донецький національний університет імені Василя Стуса,, 2018) Кривенко, СоломіяУ статті проаналізовані поняття стилю та жанру політичного дискурсу, обґрунтована доцільність дослідження цих понять в межах сучасної політичної науки. Автор виділяє основні ознаки жанру та стилю політичних промов Президента України Петра Порошенка на підставі дослідження виступів до Дня незалежності України 2014-2017 років. Виявлено, що вони мають ознаки, властиві політичній мові під час конфлікту. Також аналіз промов П. Порошенка дав підстави виділити такі ознаки стилю Президента: наявність метафорики («маючи за плечима власний двадцятип’ятирічний досвід, із юності вступаємо в куди відповідальніший час зрілості»); використання слів-символів, що мають позитивну конотацію та виступають орієнтирами для розвитку держави («свобода», «незалежність тощо); історичні категорії використовуються з метою політичного міфотворення; наявність релігійної метафорики («колективний гріх», «гріх еліти спокутувати перед народом»); інтертекстуальність (або цитування); використання гасел; послуговування ярликами для дискредитації опонентів; вживання культурних кодів («хата скраю», «українська родина» тощо). Окремо в статті аналізується ознака трагічності як жанрова властивість та стилістичний вибір автора текстів, виділені її критерії та описані її можливі впливи на політичну авдиторію. Розглянуто механізми героїзації як елемента трагічності, присутні в політичному дискурсі. Також у статті досліджуються мотиви комічності в політичному дискурсі, що описуються в контексті розвитку демократії та бажання дискредитувати певні ідеї чи опонента. У статті висловлене та обґрунтоване твердження, що в умовах демократії консерватори або представники влади використовують механізми висміювання для того, щоб дискредитувати конкурента. Формується припущення, що ефект комічності використовують для того, щоб позбавити впливу певних ідей, адже неможливо ставитися серйозно до того, з чого сміються, натомість ефект трагічності задіюють тоді, коли потрібно спровокувати активну політичну реакцію в авдиторії.Item Функції політичного ритуалу в українському політичному дискурсі(Регіональні студії # 19) Кривенко, СоломіяУ статті розглянуто поняття ритуалу та його функцій. За основу взято поняття ритуалу, яке розробляли політичні антропологи Е. Кассірер, А. Редкліф-Браун, філософ Л. Мамфорд. Зазначено, шо, порівняно з міфом, ритуал виник раніше. Оскільки для первісних суспільств міф та абстрактна мова були ще надто складними символічними формами. У статті визначено, що ритуал виконує такі функції: соціалізації (оскільки кожному членові спільноти в ньому відведена своя роль); легітимації влади, оскільки ритуали підтримують встановлений порядок денний; впорядковує дійсність, пояснюючи події, важливі для координації суспільних дій; ритуал вписує сучасність в політичну історію, де є минуле та майбутнє. Крім того, ритуал дає змогу осмислено та контрольовано виражати почуття. Визначено, що сьогодні ці функції простежуються у політичних ритуалах. У статті використали підхід Г. Ласвела, що аналізує політичні ритуали в контексті взаємозв’язку інституту і особистості. Згадано, що на основі фройдистської методології Г. Ласвел класифікує політичні ритуали. Він виділяє такі ритуали, що мають в своїй основі раціо «Я»; ті, що виправданні суспільною мораллю («Над-Я»); і ті, що дають волю несвідомим інстинктам («Воно»). У статті проаналізовано ознаки святкування Дня Незалежності України як політичного ритуалу. Здійснено порівняння його естетики та символічності, прийнятих за перебування при владі президентів П. Порошенка та В. Зеленського. Автор доходить висновку, що за П. Порошенка (2014-2018 рр.) святкування Дня Незалежності можна трактувати як політичний ритуал зі сфери «Супер-Я». Позаяк у цей час ритуал виховував відчуття колективності та обов’язку захищати державу. Натомість В. Зеленський намагається перевести цей ритуал у площину домінування індивідуального раціонального елементу свідомості – у категоріях З. Фройда сферу «Я».Item Методологія та методи дослідження медіакультури(2010) Зражевська, НінаПредставлено головні методологічні проблеми дослідження медіакультури. Акцентується на критичних культурних дослідженнях, які вбирають широкий спектр різноманітних теорій від неомарксизму до постструктуралізму й мультикультуралізму.Item Культурна соціологія в дослідженні медіакультури(2012) Зражевська, НінаУ статті досліджуються можливості нового методологічного підходу до аналізу медіакультури. Автор доводить, що культуральна соціологія Дж. Александера може бути продуктивним інструментарієм для пояснень та інтерпретацій сучасних процесів медіатицації культурного простору, домінування медіакультури у повсякденному житті людини.Item Масова комунікація і культура(2006) Зражевська, НінаУ книжці висвітлюємо проблеми взаємовідношення масової інформаційної діяльності та сучасної культури. Акцент зроблено на формуванні сучасними ЗМІ нових загальнокультурних універсальних категорій, які змінюють культурну парадигму і тип сучасного інформаційного дискурсу. Цей новосформований дискурс змінює тексти ЗМІ, формуючи одночасно і новий тип сприйняття дійсності сучасною людиною. Книжка дозволяє розширити і поглибити знання, отриманні на заняттях з таких курсів, як «Теорія інформації”, «Теорія масової комунікації», «Психологія мас», «Соціологія громадської думки» і орієнтована на студентів і аспірантів, що вивчають журналістику у зв’язку з політологією, культурологією, психологією.Item Комунікаційні технології(Черкаси: Брама-Україна, 2010) Зражевська, НінаКомунікаційні технології — дисципліна, що вивчає різні тех- ніки впливу на аудиторію, починаючи з організації комунікатив- ного простору, створення візуальних образів, міфів і закінчуючи політичними, кризовими технологіями, евенто-менеджментом, а також технологіями конструювання реальності, медіації, ведення інформаційних війн. Курс лекцій призначений для студентів і магістрантів напрямку соціальні комунікації, а також для всіх, хто цікавиться комуніка- ційними технологіями.Item Футурологія суспільства і медіакультура(Обрії друкарства. - 2015. - № 1. - С. 65-82, 2015) Зражевська, НінаItem Ідеологічні та ціннісні контексти медіа в теоріях комунікацій(2008) Зражевська, НінаЗроблено акцент на дослідженні методів і підходів до проблеми впливу медіа на ідеологію та цінності культури в зарубіжній комунікативістиці. Зокрема розглядається ідеологічна роль мас-медіа в британських "культурних до- слідженнях", у генетичному структуралізмі, у футурології Е. Тоффлера. Гіпотеза полягає в тому, що й позитивізм, і кри- тичні розвідки в кінцевому підсумку не можуть ігнорувати активного ідеологічного й аксиологічного змісту мас-медіа.Item Підходи до аналізу енігматичних медіатекстів(Наукові записки Інституту журналістики., 2014) Зражевська НінаУ статті розглянуто енігматичний дискурс медіатекстів. Автор стверджує, що сучасну людину пара- доксальним чином залучено до міфологічного середовища, до енігматичного дискурсу, що найповніше пред- ставлений у медіатекстах. Панування та популярність енігматичних наративів пов’язані з підсвідомим світовідчуттям людини постмодерну. Проблема полягає в тому, що кількість енігматичних медіатекстів дедалі зростає, але здатність ауди- торії розпізнавати їх вірогідність та фільтрувати неправдиві меседжі поступово знижується. У статті окреслені основні підходи до аналізу енігматичних медіатекстів з метою пояснення ключових механізмів їх функціонування і принципів побудови. У дослідженні енігматичних наративів зроблено акцент на влас- не наративному аналізі через типи оповідей, а також на структурно-функціональному підході. ,Item Метаоповіді та медійний образ політика в мас-медіа(Наукові записки інституту журналістики, 2014) Зражевська, НінаУ статті досліджено проблему використання політиками метаоповідей для саморепрезентації в медіа. Ми стверджуємо, що медійний образ політика формує геополітичні вподобання і впливає на електоральний вибір. У сучасних капіталістичних суспільствах культурною домінантою є постмодернізм, який є культу- рою імітування, стилізації, історичної алюзії. В умовах пастішу, гіпертекстуальності, ризомності такі суспільні інститути, як політика, релігія, наука, використовують глобальні дискурси метаоповідей для легітимізації і репрезентації. Метаоповіді дають спільну платформу і дають змогу лигітимізувати вчинки і погляди політика. Мета- оповіді використовують як інструменти змістових і інформайних війн. Вони є потужною зброєю культурних війн. Суспільні рухи, партії, організації та їх лідери використовують метаоповіді як інструмент формування громадської думки.