Інститут церковної музики

Permanent URI for this communityhttps://hdl.handle.net/20.500.14570/2158

Browse

Search Results

Now showing 1 - 10 of 16
  • Thumbnail Image
    Item
    Мирослав Антонович: інтелектуальна біографія. Еміграційне музикознавство в українському культуротворенні повоєнних десятиліть
    (2019) Граб, Уляна
    Монографія є першим дослідженням інтелектуальної біографії центральної постаті українського музичного світу повоєнної еміграції – українського музикознавця та диригента Мирослава Антоновича (1917–2006). Особливу увагу зосереджено на культуротворчій діяльності еміграційного музикознавства повоєнних десятиліть (50–80 рр.) та її кореляції з напрямками наукових досліджень материкової музичної науки. Наукова праця М. Антоновича та його диригентська діяльність з Візантійським хором з Утрехта склали особливий вимір еміграційного культуротворення повоєнних десятиліть. Вони свідчать про розуміння власної національної традиції як частини європейської культури, про набуття «європейської ідентичності» як усвідомленого і прийнятого міжкультурного співіснування за умови збереження власної самобутності. Книга написана за матеріалами архіву М. Антоновича, особисто переданого на зберігання в Інститут церковної музики Українського католицького університету (Львів).
  • Thumbnail Image
    Item
    Богородична гимнографія у вимірах духовної культури України XI–XVII століть.
    (ФОП Тетюк Т. В., 2017) Сиротинська, Наталія
    У дисертації досліджено шляхи формування і розвитку богородичної гимнографії як явища духовної культури України. В контексті гуманітарного міждисциплінарного дискурсу розглядаються засади інтегрування богородичної гимнографії у площину українського культурного простору XI–XVII століть, зокрема, у складі літургійних книг, нотолінійних ірмологіонів, а також пам’яток давньої української літератури. В цьому контексті богородичну гимнографію відзначено не лише як ключ до розуміння змісту національної культури, але як символ спадкоємності епох і повноцінного партнерства у європейському культурному ареалі. Виявлено, що синкретична складова жанрів богородичної гимнографії є підставою складної композиційної структури, що містить такі складові: літургічну, яка визначає зміст і функції в богослужінні; лінгвістичну, з її риторичними законами композиції, а також музичну. Остання підпорядковується богословському змісту, що розставляє відповідні акценти, проте демонструє виразну логіку розвитку, що проявляється в різних аспектах – у змінності мелодизованої силабіки на розлогу орнаментику, чергуванні ритмічного дрібнення й ущільненні тривалостей, стрункості метричних схем, мінливості ладового забарвлення, змінності звуковисотної лінії, градаціях темпу й динаміки.
  • Thumbnail Image
    Item
    Візантійський хор М. Антоновича в контексті європейського хорового виконавства другої половини ХХ століття.
    (ФОП Тетюк Т. В., 2018) Лазаревич, Євгенія
    У дисертації досліджено діяльність Візантійського хору М. Антоновича в контексті хорового виконавства давньої релігійної музики в Європі другої половини ХХ ст. в межах руху історично інформованого виконавства. Досліджено виконавські традиції давньої сакральної музики західного та східного обряду, їх розвиток у другій половині XX ст., розглянуті естетичні засади їх формування та основна проблематика. Розглянуті основні етапи формування М. Антоновича як диригента та досліджено історію створення та діяльності Візантійського хору під його керівництвом у 1951–1991 роках. Хор у своїй діяльності широко презентує українську духовну музичну традицію. Вишкіл учасників хору включав лекції з історії церковного співу, теоретичне інструктування, практичні заняття з вокалу, переклади і роз’яснення змісту співаних текстів, навчання правильної вимови, однак, М. Антонович зумів передати нідерландським співакам найважливіше – глибинну сутність української музики, її український дух. У діяльності хору вперше в історії європейського виконавства було досягнуто ефекту максимальної наближеності до традиційного прототипу виконання українських літургійних творів не носіями цієї традиції, а чужоземними, а саме голландськими виконавцями. У дослідженні доведено, що діяльність Візантійського хору відповідає всім головним методологічним засадам історично інформованого виконавства
  • Thumbnail Image
    Item
    Літургічний контекст піснеспівів Воскресної Утрені (на матеріалі українських ірмологіонів XVII–XVIII ст.).
    (ФОП Тетюк Т. В., 2017) Юсипів, Наталія
    У дисертації здійснено історичний огляд основних етапів розвитку ранішнього богослужіння у візантійській традиції на прикладi утрені, основою якої є прослава таїнства Воскресіння Христового. Вивляємо чисельний репертуар утрені у пам’ятках Києворуської і ранньомодерної доби: у богослужбових книгах, нотованих збірниках. До цього списку також залучено огляд уставів аж до утвердження послідувань утрені у типіконі о. І. Дольницького (ХІХ ст.). Завдяки впровадженню в Україні наприкінці XVI ст. лінійного нотопису виникли новаторські літургійні збірники – нотолінійні ірмологіони, в яких зафіксовано найуживаніший півчий репертуар у точному прочитанні. Для детального аналізу відібрано зразки змінних і незмінних піснеспівів, які найчастіше фіксуються в ірмологіонах і представляють різні типи мелосу. В процесі дослідження відзначено літургічний контекст піснеспівів утрені, який підкреслюється музичними засобами: гнучкістю мелізматичного викладу, метроритмічними та ладово-інтонаційними засобами, комбінаторикою поспівкового матеріалу. Музичний аналіз вибраних жанрів утрені виявляє також зв’язок із мелосом візантійських церковних піснеспівів. Порівнюючи вибрані ірмолойні піснеспіви утрені із зразками пізнішої доби, виявляємо їх подібність, але, водночас, і спрощення мелодики. Водночас відзначаємо тісний зв’язок форми і мистецького наповнення піснеспівів із богословським змістом. Сукупність дії цих чинників надає напівам утрені гармонійності та естетичної досконалості.
  • Thumbnail Image
    Item
    Григоріанський хорал у сучасному науковому дискурсі : історія, теорія, практика
    (ФОП Тетюк Т. В., 2017) Загнітко, Катерина
    У дисертації розглянуто григоріанський хорал в контексті літургійномистецького змісту, виконавської інтерпретації і сучасного музично-теоретичного дискурсу. Цілісно представлено історію розвитку західної монодії впродовж середньовічного періоду з подальшою еволюцією цього явища у наступні століття. Досліджено різноманітні форми, локальні різновиди і хронологічні виміри західної невменної нотації. В цьому важливим методом є порівняння різних нотаційних систем на основі рукописів різного територіального походження, зокрема львівських, які є цінним джерельним матеріалом. Аналіз мелодичного прочитання невменного запису виявляє присутність елементів сучасної музичної теорії, зокрема, звуковисотної та ритмічної складових, що зумовило активну наукову полеміку, зосереджену довкола вивчення специфіки ладо-ритмічної компоненти західної монодії. Досліджено новий напрямок аналізу західної монодії – григоріанської семіології, розробленої о. Еженом Кардіном у середині ХХ ст. Аналітичні спостереження і висновки школи Кардіна стимулюють відновлення давніх форм і використовуються у виконавській практиці, про що свідчать десятки вокальних ансамблів різних національних шкіл
  • Thumbnail Image
    Item
    Музично-поетичний вимір піснеспівів вечірні (на матеріалі українських ірмологіонів XVI–XVIII ст.)
    (ФОП Тетюк Т. В., 2016) Тесля, Тетяна
    У дисертаційному дослідженні розглядається важливий чин візантійського обряду  вечірнє богослужіння, зміст якого розкриває таїнства християнського вчення. Структура вечірні була повністю адаптована в Києворуський період, і вже відтоді вибрані піснеспіви цієї служби входять до національних рукописних літургійних збірників. Важливо відзначити, що репертуар вечірні за Типіконом Дольницького (ХІХ ст.) свідчить про збереження основного змісту і послідувань піснеспівів вечірні від часів прийняття Україною християнства. З упровадженням в Україні п’ятилінійного типу запису (XVI ст.) виникають нотовані ірмологіони, репертуар яких охопив найбільш уживані й найяскравіші літургійні піснеспіви в точному прочитанні. На цій основі простежено процес фіксації жанрів вечірні в українських ірмологіонах XVI–XVIIІ ст., здійснено їх класифікацію в контексті цілісної структури вечірнього богослужіння. Виокремлено репертуар змінних незмінних циклів, які творять певний змістовий каркас служби, представлений у жанровому різноманітті: від стислого прокимена до мелодично розлогого догматика.
  • Thumbnail Image
    Item
    Музично-стилістичні особливості розвитку візантійської, слов’яно-руської та української монодії (на матеріалі самогласних стихир Преображення).
    (2019) Міщенко, Іван
    йсько-слов’янських церковних піснеспівів на прикладі розвитку самогласних стихир Преображення. Здійснено огляд репертуару за грецькими та слов’янськими нотованими і ненотованими кодексами, що сукупно ілюструють процес формування жанрової структури празника. Розкрито головні засади греко-візантійської та слов’яно-руської системи осмогласся, а на основі теоретичних трактатів та нотованих пам’яток представлено еволюцію візантійської семіографії. Простежено шляхи слов’яно-руської рецепції візантійських піснеспівів, що ввібрала в себе основні складові візантійської сакральної монодії та сформувала власне бачення музичної-теоретичного змісту знаменного співу. На прикладі самогласних стихир Преображення розглянуто та застосовано різні підходи до прочитання невменних знаків, що супроводжується формуванням спільної площини для порівняльного аналізу з лінійними нотописом, зокрема репертуаром українських ірмологіонів. Проведено дослідження закономірностей будови самогласних стихир Преображення (особливостей музичного руху, зокрема тотожності, контрасту, ладо-тональної системи, ритмічного та метричного малюнків та ін.), що уможливлює не лише вивчення принципів формотворення, але й детальніше прочитання конкретного музичного твору.
  • Thumbnail Image
    Item
    Структурна організація піснеспівів церковної монодії на основі порівняльного аналізу візантійської, слов'яно-руської та київської нотацій
    (ФОП Тетюк Т. В., 2015) Качмар, Марія
    У дисертації розглядаються основні принципи музичного розвитку піснеспівів, які розкрито через структурний аналіз мелодичної складової піснеспівів. Виявлено повторність на різних масштабно-тематичних рівнях. У роботі вперше бґрунтовано використання методу семіологічного аналізу для вивчення музичної форми піснеспівів сакральної монодії східного обряду. Аналізуючи основні жанри — ірмос і стихиру, за матеріалами українських нотолінійних ірмологіонів знайдено характерні повторні фраґменти та зроблено порівняння з їх відповідниками в невменній системі. Відзначено наявність спільних ознак та збереження тотожних контурів музичної форми в різних нотаційних системах за виявленою збіжністю послідовностей знаків ідентичного призначення від візантійського зразка через слов’янську музику до українських ірмологіонів ранньомодерної доби. Слов’янський невменний матеріал тісніше споріднений з лінійними записами, особливо у порівнянні повторності знаково-звукових комплексів. Візантійські невменні записи часто виявляють інші комбінації графічних форм, що свідчить про певну творчу еволюцію слов’янської церковної монодії.
  • Thumbnail Image
    Item
    Українська церковна монодія в музично-аналітичному дискурсі
    (Львів : Поліграфічний центр Вид-ва Львівської політехніки, 2014) Ясіновський, Юрій
    Пропонуємо Читачеві нашу ранню ще не публіковану працю 1975 року, яка складала третій розділ дисертаційного дослідження. Провідною темою є осмислення музично-стильової сутности української церковної монодії за нотолінійними ірмологіонами XVI–XVII ст. на основі аналітичних спостережень.