Graduate School | Докторська школа
Permanent URI for this communityhttps://hdl.handle.net/20.500.14570/41
Browse
6 results
Search Results
Item Богопокинутість як філософсько-богословська проблема середини ХХ століття (за текстами А. Камю та К. С. Люїса)(2023) Вінтонів, ЮліяУ дисертації розкрито складність, неоднозначність і багатогранність досвіду богопокинутості й водночас його трансцендентне значення як досвіду “без Бога”, актуалізовано заклик до есхатологічних і сотеріологічних дискусій, що й визначає практичне значення роботи. Відкрита дискусія щодо взаємодій страждання та Божої любові, віри й атеїзму, надії та відчаю, маргіналізації та солідарності – це запит українського і світового суспільства до богословів сьогодні.Item Godforsakenness and Hope: Two Sides of the Same Realm?(2020) Vintoniv, Yuliia; Вінтонів, ЮліяItem Богопокинутість: феномен, досвід, інтерпретації у персоналіях А. Камю та К. С. Льюїса(2018) Вінтонів, Юлія; Vintoniv, YuliaСтаття пропонує феноменологічне дослідження досвіду богопокинутості людини як стану “без Бога”. На основі спостережень Максима Ісповідника представлено типологічне тло досвіду богопокинутості людини, зміст якого остаточно розкривається через богопокинутість Христа на хресті (Мт 27, 46; Мк 15, 34). Показано складність та неоднозначність цього досвіду в духовному житті людини. В центрі дослідження – філософсько-богословське осмислення досвіду богопокинутості у працях філософа Альбера Камю та богослова Клайва Стейплза Люїса. На їх прикладі представлено закономірний зв’язок між богопокинутістю та проблемою страждання. Підкреслено, що досвід богопокинутості є інструментом апофатичного богослов’я, яке намагається захистити таємницю Божої Особи, що супроводжується відмиранням несправжнього образу Бога та поступовим формуванням живого стосунку з Ним.Item Бог Друзів: кеноза, богопокинутість і возлюбленість через призму богослов'я неповносправності(2020) Вінтонів, Юлія; Vintoniv, YuliaУ статті запропоновано розгляд богослов’я кенози Христа крізь богослов’я неповносправності. Ці богословські системи підкреслюють, що саме розп’яте Тіло Христа та досвід Його богопокинутості стає місцем солідарності й простором єднання усіх марґіналізованих та відкинутих. У дослідженні розкрито трансцендентальне значення досвіду богопокинутості як досвіду незводимості Бога та Іншого. Увагу зосереджено на тому, що пізнання Бога неможливе без усвідомлення власної немудрості, що найкраще виявляє біблійний концепт “немудрості Божої”(1Кор 1, 18-25). Так, богопокинутість стає простором тотальної вразливості не тільки перед Богом, але й перед ближнім, що й підкреслює богослов’я неповносправності. Однак, саме у людській вразливості й розкривається апофатична незводимість Іншого, що спонукає кожну особу трактувати як гостя, якого я пізнаю з довірою і трепетом. З’ясовано, що антропологічна проблема людської помильності є наслідком інтелектуального знецінення божественності у людині, її возлюбленості Богом та неосяжності.Item Феномен богопокинутості як антропологічна проблема: філософсько-богословський аналіз(2020) Вінтонів, Юлія; Пастушук, Галина; Vintoniv, Yulia; Pastushuk, HalynaУ статті розглянуто феномен богопокинутості з богословської та філософської перспектив. За основу типології взято класифікацію о. Романа Рицаря, яку він запропонував у дослідженні кенотичного богослов’я Антонія Сурозького; за еталон богопокинутості – хресні Cтрасті Христа. Визначено поняття богопокинутості в контексті духовної кризи, конфлікту з Богом, екзистенційно межового стану тощо. У статті розглянуто концепти філософів і богословів, з яких виведено понятійний спектр богопокинутості: «смерть Бога», «пристрасний атеїзм», «туга за Богом», «закинутість», «богошукання», «спротив Христові», «темна ніч». Представлено психологічно-емоційну симптоматику стану богопокинутості, а також показано його евентуальну «продуктивність» для поглиблення благодаті в людських стосунках із Богом. Проілюстровано, що феномен богопокинутості – у різних його проявах – притаманний сучасній людині, незалежно від її світоглядуItem Objectivity of the Subjective in the Phenomenological Hermeneutics of Paul Ricœur: the Question of the Methodology of Interdisciplinary Theological Research(2020) Vintoniv, Yuliia; Вінтонів, Юлія;L’objectivité et la subjectivité dans l’herméneutique phénoménologique de Paul Ricoeur : la question de la méthodologie de la recherche théologique interdisciplinaire. L’article propose un bref aperçu de la méthodologie du philosophe français Paul Ricoeur dans le contexte de la recherche théologique. Cette méthodologie donne l’occasion d’explorer l’expérience humaine dans le discours scientifique. L’herméneutique phénoménologique élargit les horizons de la méthodologie habituelle et montre la relation entre subjectif et objectif, immanent et transcendantal dans l’expérience humaine. L’article souligne l’importance de catégories clés telles que l’Autre, la confiance, l’humilité d’un chercheur, etc., qui constituent un outil indispensable pour étudier des textes sur l’expérience existentielle, religieuse et critique de l’homme dans le discours scientifique des études humanitaires. La relation de confiance avec l’Autre devient la clé de la recherche théologique, puisque Dieu en tant qu’Autre, selon le message de l’apôtre Jean, est reconnu par l’amour pour le prochain (1 John 4: 20- 21). Aimer Dieu est la première tâche d’un théologien, l’Autre est le chemin de cet amour. Les exemples tirés de l’herméneutique phénoménologique de Paul Ricoeur révèlent un lien logique entre la compréhension de l’autre et la compréhension de soi. Il est enfin souligné que l’expérience de chaque personne est une expérience mystérieuse consistant à se transcender au-delà de soi-même. Il s’agit d’une tentative sans fin pour se rapprocher de la véritable image de Dieu.