Матеріали конференцій, семінарів і т. п.
Permanent URI for this collectionhttps://hdl.handle.net/20.500.14570/224
Browse
4 results
Search Results
Item Отець Микола Пристай – директор бібліотеки Львівської Духовної Семінарії Святого Духа (1992-2009): штрихи до портрету(2022) Бублик, ТарасУ статті представляється життєвий шлях о. Миколи Пристая, греко-католицького священика, одного із настоятелів Греко-католицької семінарії в 1940-х роках. Відмовившись возз’єднатися з РПЦ, він був насильно вивезений на спецпоселення, де змушений залишитися після свого звільнення. З виходом УГКЦ з підпільних умов існування він повернувся в Україну і на запрошення церковного керівництва працював викладачем та директором бібліотеки відновленої Львівської Духовної Семінарії Святого Духа, займаючись формуванням та розвитком бібліотечного фонду. Після його смерті бібліотека була названа на його честь.Item Голос Мовчазної Церкви: св. Іван Павло ІІ і проблема легалізації УГКЦ(Fundacja Wolność i Demokracja, 2021) Бублик, Тарас; Турій, ОлегПапа Іван Павло ІІ відразу ж після свого вибору на папський престіл висловив свою цілковиту підтримку греко-католикам, як в діаспорі, так і в Україні. Офіційні папські документи та його перші кроки свідчили про бажання понтифіка добитися від радянської влади легалізації УГКЦ в СРСР. Така постава і діяльність папи наштовхувалася на протидію в комуністичному блоці. Будь-які кроки Івана Павла ІІ сприймалися владою СРСР як «антирадянські» та приводили до заходів спрямованих на зменшення впливу Ватикану, а у випадку УРСР – це боротьба з «рештками уніатства». Проте в контексті приготування до ювілею 1000-ліття Хрещення Русі стосунки з Апостольським престолом помітно потеплішали і в пресі навіть з’явилася чутка про можливість папського візиту на святкування. Наприкінці 1980-х років рух за легалізацію УГКЦ в Західній Україні посилився. Греко-католики особливу надію покладали на допомогу Апостольського престолу. Саме напередодні зустрічі Івана Павла ІІ з генеральним секретарем СРСР Михайлом Горбачовим Рада у справа релігій при Раді Міністрів УРСР заявою від 20 листопада 1989 року дозволила греко-католикам реєструвати свої громади. Символічно, що ще вісім днів документ не оголошували і лише перед від’їздом Горбачова до Риму був опублікований. Відновлення інфраструктури УГКЦ відбувалося на тлі гострого міжконфесійного протистояння. У такій ситуації Папа прагнув зберегти, з одного боку, екуменічний діалог з РПЦ, а з іншого, продовжував підтримувати греко-католиків в Україні.Item Legalization of the UGCC in the Light of Relations between the Greek Catholics and the Soviet Authority in Years 1988 - 1989(2010) Bublyk, Taras; Бублик, ТарасPríspevok sa zaoberá problémom legalizácie Ukrajinskej gréckokato-líckej cirkvi (UGKC). Autor opisuje vzťahy medzi gréckokatolíckymi ve-riacimi a sovietskymi mocenskými orgánmi v rokoch 1988 - 1989. Analyzuje postoje sovietskych predstaviteľov na rôznych úrovniach (miestnej aj národnej) k legalizácii UGKC. Autor vyzdvihuje fakt, že tieto vzťahy bývali rozporuplné a pohybovali sa medzi úplným popretím práva na jej existenciu a pochopením nevyhnutnosti uznať, ba dokonca tajne asistovať v procese jej legalizácie. Taktiež analyzuje oficiálne Vyhlásenie Rady pre náboženské otázky pri Výbore ministrov ZSSR, na základe ktorého mali gréckokatolícki veriaci právo založiť a zaregistrovať svoju komunitu. Ig- norovalo ale otázku hierarchie v rámci gréckokatolíckej cirkvi, uznanie nezákonnosti rezolúcie ľvovského soboru v roku 1946, rehabilitáciu cirkvi ako inštitúcie (a navrátenie znárodneného majetku) a nedefinovalo roz-sah tejto iniciatívy. Na druhej strane bolo ale oficiálne vyhlásenie veľmi dôležité pre legalizáciu UGKC, pretože umožnilo gréckokatolíkom obno-viť infraštruktúru svojej cirkvi.