Статті
Permanent URI for this collectionhttps://hdl.handle.net/20.500.14570/16
Browse
15 results
Search Results
Item [Рецензія] Krochmal A. Archiwum historyczne eparchii przemyskiej. Warszawa; Przemyśl: Archiwum Państwowe w Przemyślu, 2016. 620 + [20] s.(2019) Альмес, ІванВивчення історії єпархій Київської митрополії від середньовіччя до модерності в останні десятиліття активізувалось і стало предметом дослідження істориків, філологів, книгознавців, архівознавців різних наукових осередків в Україні, Польщі, Білорусі тощо. Активні студії з історії Перемишльської єпархії провадить докторка Анна Крохмаль із Варшави. Ще в 1995 р. вона захистила докторат на тему «Відносини між греко-католицькими та католицькими священиками у Перемишльській єпархії 1918-1939 рр.» у Люблінському католицькому університеті. Працюючи з 1989 р. у Державному архіві в Перемишлі, дослідниця підготувала численні вагомі наукові розвідки архівознавчого та джерелознавчого характеру з історії Перемишльської єпархії. Тож звернення до теми на монографічному рівні є цілком логічним та очікуваним.Item [Рецензія] Orthodoxa Confessio? Konfessionsbildung, Konfessionalisierung und ihre Folgen in der östlichen Christenheit Europas / Hrsg. von M.-D. Grigore, F. Kührer-Wielach. Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht, 2018. 359 S.(2018) Альмес, ІванУ видавничій серії Інституту європейської історії ім. Ляйбніца у Майнці (Leibniz-Institut für Europäische Geschichte) опубліковано як 114-й том збірник про конфесіоналізацію у східнохристиянських традиціях Південної та Східної Європи. Це матеріали конференції (доповнені іншими текстами), що відбулася 5–7 березня 2015 р. у Майнці, а також результат спільного наукового проекту щойно згаданого Інституту з Інститутом німецької культури й історії Південної Європи Мюнхенського університету Людвіга-Максиміліана (Institut für deutsche Kultur und Geschichte Südosteuropas an der LMU München). Збірник складається із вступу упорядників та 12 статей, розподілених на дві частини — теоретичну (чи методологічну) й емпіричну (дослідження на конкретних прикладах). Авторами наукових розвідок є богослови, історики християнства, візантиністи, історики культури, філологи тощо здебільшого з німецьких наукових установ, а також голландського та румунського університетів.Item [Рецензія] The Oxford Handbook of Early Modern Theology, 1600–1800 / Ed. by Ulrich L. Lehner, Richard A. Muller, A. G. Roeber. – New York: Oxford University Press, [2016]. – xv + 668 p.(2017) Альмес, ІванВивчення історії релігійної культури на українських теренах ранньомодерного часу передбачає ознайомленість, принаймні у загальних рисах, із тогочасним теологічним дискурсом. Загальне впровадження до основних тенденцій, напрямів, особливостей ранньомодерної католицької та протестантської теологій акумульовано у рецензованому «підручному компендіумі», який вийшов друком у рамках відомої серії Оксфордського університету «Oxford Handbook».Item Коло читання ченців Львівської єпархії другої половини XVIII ст.: бібліотеки василіанських ієромонахів Юстина Ілляшевича та Йосафата Лозінського(2017) Альмес, ІванУ статті за матеріалами “списків” книг бібліотечних зібрань ієромонахів Святопокровської провінції ЧСВВ Юстина Ілляшевича (1708–1776) та Йосафата Лозінського (1719–1774) реконструйовано та проаналізовано коло читання василіанського чернецтва другої половини XVIII ст. Зазвичай після смерті монахів їхні книжкові збірки переходили у власність обителей та записувались у монастирських документах (інвентарях чи списках померлих ченців) серед описів їхнього майна. Вперше опубліковано фрагменти інвентарних описів львівських Святоонуфріївського та Святоюрського монастирів 1750–1770-х рр., до обителей яких були вкладені книги отців Юстина та Йосафата. Здійснений тематичний аналіз книжкового репертуару чернечих приватних бібліотечних зібрань в контексті їхньої душпастирської та освітньої діяльності. “Інтелектуальну поживу” тогочасних василіанських ченців (на прикладі ієромонахів Ю. Ілляшевича та Й. Лозінського) складала література католицьких (єзуїтських, францисканських, домініканських), православних, унійних, протестантських авторів XVI–XVIII ст. Окрім богослужбових книг і Святого Письма, здебільшого це було контрреформаційне письменство – катехизми, видання для медитацій і реколекцій, аскетичні трактати, церковна історія, догматична і моральна теологія, а також поодинокі примірники світської літератури.Item Тестамент львівського патриція Марціна Кампіана (1629 р.)(2017) Вінниченко, Оксана ВолодимирівнаЗаповіт львівського патриція і доктора медицини Марціна Кампіана був укладений незадовго до його смерті 19 квітня 1629 р. В акті останньої волі цього видатного львів’янина міститься інформація про майно, борги, благодійність, прагнення спасіння душ і конфлікт з містом. Текст заповіту є доволі простим за композицією, не містить більшості притаманних тогочасним тестаментам формул, проте містить цитати з античних філософів і Святого Письма. Своє майно заповідач поділив порівну між сином і донькою, не забувши виділити третину майна дружині. Протекторами заповіту М. Кампіан обрав впливових у Львові й Речі Посполитій осіб.Item У правовому просторі “вірменської нації” Львова. Спадкування за заповітами: регламентація та процедура надання їм юридичної сили в XVII – першій половині XVIII століття(2015) Вінниченко, Оксана ВолодимирівнаСпадкування за заповітом відоме у вірменському праві ще з часів Середньовіччя. Пам'ятки вірменського права, які регулювали чимало сфер життя львівських вірмен у ранньомодерний час, доволі чітко регламентували основні засади функціонування тестаментів. Особливість застосування представниками «вірменської нації» цього спадково-правового інституту полягала у ряді суттєвих відмінностей від інших відомих у Речі Посполитій систем права. Зокрема для представників цієї самобутньої громади укладення тестаментів було не правом, а обов'язком. Також вірмени мали право та обов'язок здійснювати записи на користь Церкви та духовенства. Найсуттєвішою відмінністю вірменських тестаментів було те, що їх належало укладати в присутності сповідника, вірменських старших та спадкоємців: у процесі написання акту останньої волі вони мали право й могли впливати на її зміст.Item „Порятунок душі” у світлі тестаментів львівських вірмен XVII–XVIII століть(Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu Pedagogicznego, 2014) Вінниченко, Оксана ВолодимирівнаTożsamość lwowskich Ormian w XVII i XVIII wieku, która w tym czasie zachowywała wyraziste cechy odrębnej wspólnoty, jednocześnie znajdując się pod dużym religijno-kulturalnym wpływem społeczności katolickiej (polskiej) miasta, znalazła odzwierciedlenie w testamentach miejscowych przedstawicieli „nacji ormiańskiej”. Umieszczone w nich dyspozycje dotyczące ratunku duszy wskazują na to, że większość Ormian lwowskich w okresie pounijnym stopniowo integrowała się z kulturą rzymskokatolicką, a jednak zachowywała silny związek ze swą wspólnotą etniczną, z niektórymi jej obyczajami. Dla testatorów ormiański kościół katedralny we Lwowie był główną świątynią w pośrednictwie pomiędzy Ormianami a Bogiem, oni też nakładali obowiązek modlitwy za ich dusze na wyższe i niższe duchowieństwo ormiańskie, bractwa, klasztory oraz szpitale ormiańskie. Dla Ormian aktualnym zostawało zbawienie dusz zmarłych przodków i członków rodziny, a wysokość określonych na „zapisy pobożne” kwot zależała od stanu majątkowego testatorów.Item “Своя смерть”: річпосполитський шляхтич перед обличчям вічності (за ранньомодерними тестаментами)(Інститут історії України НАН України, 2013) Вінниченко, Оксана ВолодимирівнаItem Структура та формуляр тестаментів львівських вірмен XVII – першої половини XVIII століть(Наукове товариство імені Шевченка, 2012) Вінниченко, Оксана Володимирівна