Статті
Permanent URI for this collectionhttps://hdl.handle.net/20.500.14570/16
Browse
12 results
Search Results
Item Тестамент львівського патриція Марціна Кампіана (1629 р.)(2017) Вінниченко, Оксана ВолодимирівнаЗаповіт львівського патриція і доктора медицини Марціна Кампіана був укладений незадовго до його смерті 19 квітня 1629 р. В акті останньої волі цього видатного львів’янина міститься інформація про майно, борги, благодійність, прагнення спасіння душ і конфлікт з містом. Текст заповіту є доволі простим за композицією, не містить більшості притаманних тогочасним тестаментам формул, проте містить цитати з античних філософів і Святого Письма. Своє майно заповідач поділив порівну між сином і донькою, не забувши виділити третину майна дружині. Протекторами заповіту М. Кампіан обрав впливових у Львові й Речі Посполитій осіб.Item У правовому просторі “вірменської нації” Львова. Спадкування за заповітами: регламентація та процедура надання їм юридичної сили в XVII – першій половині XVIII століття(2015) Вінниченко, Оксана ВолодимирівнаСпадкування за заповітом відоме у вірменському праві ще з часів Середньовіччя. Пам'ятки вірменського права, які регулювали чимало сфер життя львівських вірмен у ранньомодерний час, доволі чітко регламентували основні засади функціонування тестаментів. Особливість застосування представниками «вірменської нації» цього спадково-правового інституту полягала у ряді суттєвих відмінностей від інших відомих у Речі Посполитій систем права. Зокрема для представників цієї самобутньої громади укладення тестаментів було не правом, а обов'язком. Також вірмени мали право та обов'язок здійснювати записи на користь Церкви та духовенства. Найсуттєвішою відмінністю вірменських тестаментів було те, що їх належало укладати в присутності сповідника, вірменських старших та спадкоємців: у процесі написання акту останньої волі вони мали право й могли впливати на її зміст.Item „Порятунок душі” у світлі тестаментів львівських вірмен XVII–XVIII століть(Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu Pedagogicznego, 2014) Вінниченко, Оксана ВолодимирівнаTożsamość lwowskich Ormian w XVII i XVIII wieku, która w tym czasie zachowywała wyraziste cechy odrębnej wspólnoty, jednocześnie znajdując się pod dużym religijno-kulturalnym wpływem społeczności katolickiej (polskiej) miasta, znalazła odzwierciedlenie w testamentach miejscowych przedstawicieli „nacji ormiańskiej”. Umieszczone w nich dyspozycje dotyczące ratunku duszy wskazują na to, że większość Ormian lwowskich w okresie pounijnym stopniowo integrowała się z kulturą rzymskokatolicką, a jednak zachowywała silny związek ze swą wspólnotą etniczną, z niektórymi jej obyczajami. Dla testatorów ormiański kościół katedralny we Lwowie był główną świątynią w pośrednictwie pomiędzy Ormianami a Bogiem, oni też nakładali obowiązek modlitwy za ich dusze na wyższe i niższe duchowieństwo ormiańskie, bractwa, klasztory oraz szpitale ormiańskie. Dla Ormian aktualnym zostawało zbawienie dusz zmarłych przodków i członków rodziny, a wysokość określonych na „zapisy pobożne” kwot zależała od stanu majątkowego testatorów.Item “Своя смерть”: річпосполитський шляхтич перед обличчям вічності (за ранньомодерними тестаментами)(Інститут історії України НАН України, 2013) Вінниченко, Оксана ВолодимирівнаItem Структура та формуляр тестаментів львівських вірмен XVII – першої половини XVIII століть(Наукове товариство імені Шевченка, 2012) Вінниченко, Оксана ВолодимирівнаItem “Побожна смерть”: заповіт львівського вірменського єпископа Деодата Нерсесовича (1709 р.)(2012) Вінниченко, Оксана ВолодимирівнаЛьвівський вірменський єпископ-коадьютор Деодат Нерсесович (1645–1709) був одним з найвидатніших реформаторів Вірменської церкви післяунійного періоду. Отримавши освіту в католицькому колеґіумі театинів, він став носієм латинницької релігійної ідентичності з гострим відчуттям приналежності до вірменської нації та її окремішності. Деякий час був римо-католицьким священиком, сприяв новоприбулим до Львова тринітаріям, спричинився до заснування тут монастиря вірменських бенедиктинок. Заповіт Д. Нерсесовича, який публікується, є цінним джерелом для дослідження вірменських поунійної ідентичності представників духовенства, поховального обряду, релігійних практик, пов’язаних із смертю, тощо.Item Виконання останньої волі сандомирського воєводи Яна Тарла (1750 р.): хронологія подій(2010) Вінниченко, Оксана ВолодимирівнаЯн Тарло (1684–1750) належав до числа найвпливовіших і найзаможніших магнатів Речі Посполитої першої половини XVIII ст. На момент смерті він володів кількома містами й понад ста селами, був сандомирським воєводою і генеральним подільським старостою, генерал-лейтенантом коронних військ і шефом-комендантом ланового регіменту. Належав до числа політичних опонентів короля Августа III, був одним з найактивніших прибічників Станіслава Лещинського. Перебував у родинних стосунках з магнатськими родами Любомирських, Мнішків, Цетнерів, Шембеків, Потоцьких, Вєльопольських-Мишковських та інших. Помер Я. Тарло 5 січня 1750 р., цього ж дня уклавши заповіт. Будучи бездітним, він мав право вільно розпоряджатися своїм майном. Виконання його заповіту тривало більше півроку і здійснювалося в два етапи: на підготовчому (січень–червень) було встановлено розміри спадку, а на завершальному (липень–серпень) – визначено спосіб його поділу й окреслено коло спадкоємців. Розподіл спадщини Я. Тарла відбувався полюбовно: усе його рухоме та нерухоме майно, готівку, борги і видатки основні спадкоємці поділили на три рівні спадкові частки (схеди). Загалом остання воля сандомирського воєводи була виконана, оскільки відповідала побажанням та інтересам його заможних і впливових спадкоємців. Реконструкція виконання його тестаменту унаочнює практичну реалізацію спадкового права і звичаїв у магнатському середовищі Речі Посполитої XVIII ст.Item Заповіт сандомирського воєводи Яна Тарла (1750 р.)(2009) Вінниченко, Оксана ВолодимирівнаItem Засвідчення і свідки шляхетських тестаментів першої половини XVIII ст. (за матеріалами Львівського ґродського суду)(2008) Вінниченко, Оксана ВолодимирівнаItem Конфлікти в шляхетському соціумі кінця XVII – першої половини XVIII ст. на сторінках заповітів (на матеріалах реляційних книг Львівського ґродського суду)(2007) Вінниченко, Оксана Володимирівна