Звернено увагу на Львівський собор 1591 р. як спробу тогочасного київського митрополита Михайла (Рагози) підпорядкувати своїй духовній юрисдикції Львівську єпархію (у статусі митрополичого намісництва) та поширити на терени Руського воєводства й Поділля програму започаткованих ним реформ з опорою на братський рух. З’ясовано, однак, що на дальшу перспективу пастирські успіхи Рагози виявилися короткотерміновими, адже після проголошення Берестейської унії його позиції у Львівській єпархії, яка залишилася вірною православʼю, остаточно похитнулися, а рішення січневого собору 1591 р. стали неактуальними, оскільки митрополит втратив контроль над місцевими церковними структурами. Встановлено також, що Львівський собор 1591 р. типологічно був помісним собором Київської митрополичої архієпархії.
