Теорію політичної релігії Еміліо Джентіле та концепцію "палінгенетичного ультранаціоналізму" Роджера Ґриффіна використано у статті для дослідження українського інтегрального націоналізму та його стосунків із Греко-Католицькою Церквою. Подібно до інших інтегрально-націоналістичних рухів у Європі українські націоналісти вдавалися до сакралізації політики, виявляючи тенденцію до творення політичної релігії. Їхній підхід до Церкви був інструментальним: вони цінували її як одну з важливих підвалин нації та прагнули симбіозу з традиційною релігією з кінцевою метою інкорпорувати її в "нову Віру українства - Український Націоналізм". Проте український інтегральний націоналізм так і не став повноцінною політичною релігією.
