Sprzyjanie zatrudnieniu osób z niepełnosprawnościami jako przejaw odpowiedzialności społecznej

Abstract

За часів Радянського Союзу в Україні активно діяли підприємства організацій людей з інвалідністю. Так, наприклад лише організацій людей з порушенням слуху було близько 40. Всі ці організації мали величезні замовлення від держави і фактично були монополістами. Згодом, з розвитком ринкових відносин та технологій такі організації перестали бути конкурентними і зараз багато з них не працюють. Згідно з даними Міністерства Соціальної політики, на підприємствах організацій людей з інвалідністю працює лише близько 6600 осіб, що є десятою частиною від загальної кількості працюючих осіб з інвалідністю. Водночас через військові дії у східній частині України, наша країна стикнулася з новими викликами. Більше 8 тисяч осіб були поранені в результаті бойових дій, значна частина з них має інвалідність. Сьогодні 7% усіх осіб, які перебувають на обліку в центрах зайнятості - це люди з інвалідністю. Водночас, лише 23% з них працевлаштовуються за направленням з центру зайнятості. Для покращення ситуації з працевлаштування осіб з інвалідністю та підвищення рівня соціальної захищеності на законодавчому рівні в Україні встановлені норми - квота у розмірі не менше 4% від загальної кількості працівників для робочих місць для людей з інвалідністю Таким чином підприємства різної форми власності спонукають, а подекуди примушують працевлаштовувати людей з інвалідністю. В іншому випадку їм потрібно сплачувати штрафи, які скеровують на реалізацію наступних двох пунктів: - допомога для підприємств громадських організацій людей з інвалідністю - забезпечення дотацій на створення місць праці для людей з інвалідністю. На жаль, часто працевлаштування є лише формальним і де-факто люди з інвалідністю залишаються вдома. Віднедавна деякі інтернет ресурси (комерційні проекти) для пошуку та пропозицій роботи створили можливість для працедавця вказати чи готовий він взяти на цю посаду людину з інвалідністю. Ще рано говорити про ефект, але за нашим аналізом лише 1% вакансій може бути доступною для людей з інвалідністю. Розуміючи цю проблему, представники недержавної сфери взяли на себе відповідальність допомогти працевлаштуватися особам з інвалідністю. Так проект “Кар'єра для нового життя” від Карітас України, які спочатку допомагали людям з числа внутрішньо переміщених осіб, зараз активно сприяють працевлаштуванню людей з інвалідністю. На їхньому сайті можна знайти не лише резюме та вакансії. Але й скористатися онлайн-консультацією від спеціальста HR та юриста, а також взяти участь у вебінарах для працевлаштування і створення власного бізнесу. Подібну сферу послуг пропонує і Центр зайнятості вільних людей, які також проводять ярмарки за участю відомих в Україні та світі організацій, які радо беруть на роботу людей з інвалідністю, адже інклюзивність та соціальна відповідальність вже є частиною їхньої корпоративної культури. Але, як я вже згадувала, чимало підприємців все ще мають багато страхів і стереотипів щодо працевлаштування осіб з інвалідністю. і часто ці страхи не дозволяють їм відкрити для себе таланти цих людей. У відповідь на цю проблему, Центр зайнятості вільних людей разом з партнерськими організаціями створили посібник, який дає відповіді на значну кількість питань працедавців і допомагає їм відважитися прийняти на роботу людину з інвалідністю. Ще одним із проявів соціальної відповідальності є соціальні підприємства. Соціальний бізнес чи соціальне підприємництво – це спроба приватного бізнесу взяти на себе відповідальність за суспільний розвиток*. На сьогодні в Україні немає офіційно закону про соціальне підприємство, тому немає зарегульованості. Одним із критеріїв, за яким підприємство вважаємо соціальним є працевлаштування осіб з вразливих груп, зокрема осіб з інвалідністю.