Єдність та когерентність історичного процесу як складові історицистської парадигми

Abstract

Ідеалістичне бачення історії притаманне не тільки середньовічній схоластиці чи німецькій кла- сичній філософії. Прагнучи запропонувати об’єктивний образ історії, засновник німецької історич- ної школи Л. фон Ранке продовжував вірити у божественне провидіння, а його послідовник Г. Дрой- зен був переконаний, що невід’ємним елементом історичної реальності є вище духовне начало. Віра в органічну єдність і когерентність історичного процесу збереглася в працях історицистів аж до початку ХХ століття. Криза історицизму на початку ХХ ст. – не стільки наслідок його внутрішніх теоретичних проблем, скільки результат невідповідності його ідейних постулатів до конкретної історичної ситуації Німеччини у 1920-х рр.