Короткий опис (реферат):
Автор звертає увагу на обсяг і характер тої старозавітної літератури, яку пейоративно звуть «апокрифами», або нейтрально – «второканонічними книгами», і доводить, що історичний корпус християнських писань, збережений у найдавніших повних Бібліях зі середини IV – середини V століть, повинен послужити зміцненню того зв’язку, який завжди поєднуватиме християнство з юдаїзмом.