Кондак у богословських, літургічних, філологічних і музикознавчих студіях: історіографічний аспект

Abstract

Кондак – один із найдавніших візантійських богослужбових жанрів семітсько-сирійської ґенези, що поширився в Київській Русі після її Хрещення (поряд з іншими гимнографічними жанрами) і відтоді залишається невід’ємною частиною храмових відправ. Як монострофний піснеспів, кондак склався в студійську добу й тоді ж зібрав у собі більшість показових для нього жанрових атрибутів – семантичне поле образності, принципи богослужбового вжитку і функції, співвідношення «текст – мелодія» у системі осмогласся, градації розспіваності тексту, композиційні структури.