Abstract:
У статті йдеться про внесок французького філософа Поля Рікера в розвиток европейської філософської думки ХХ століття. Автор підкреслює,
що філософію Рікера, як і багатьох інших мислителів цієї епохи, сформував досвід тоталітаризму. Але, на відміну від інших, Рікер не закликав
радикально порвати з традицією. Натомість він писав про перетин «наративних ідентичностей» як про вузловий досвід особистости і ключовий елемент усієї европейської культури. Антропоцентричний характер
творчости Рікера автор порівнює з філософією Сергія Кримського. Обидва мислителі у своїх працях поєднали «класичний» і «некласичний» типи
раціональности, наблизившись таким чином до вирішення ціннісної дилеми модерного европейського суспільства.
