«Lectio Orthodoxorum: Книжкові зібрання православних монастирів Львівської єпархії наприкінці XVI – у XVII столітті

Show simple item record

dc.contributor.author Альмес, Іван
dc.contributor.author Almes, Ivan
dc.date.accessioned 2018-05-04T09:40:15Z
dc.date.available 2018-05-04T09:40:15Z
dc.date.issued 2017
dc.identifier.citation Альмес І. «Lectio Orthodoxorum: Книжкові зібрання православних монастирів Львівської єпархії наприкінці XVI – у XVII столітті / Іван Альмес // Київська академія. – Київ, 2017. – Вип. 14. – С. 115-149. uk
dc.identifier.uri http://er.ucu.edu.ua/handle/1/1213
dc.description.abstract Здійснено спробу з’ясувати «читацький канон» та охарактеризувати книжкову культуру православних монастирів ранньомодерного часу київської традиції на прикладі чотирьох обителей Львівської єпархії — Крехівської, Львівської Святоонуфріївської, Підгорецької та Теребовельської. Вибір цих монастирів зумовлено станом джерельної бази, а основними джерелами слугували «списки книг», що їх зазвичай подавали в інвентарних описах. Усі досліджені книжкові зібрання були невеликими за обсягом порівняно з тогочасними католицькими кляшторами, зокрема, найбільше з-поміж відомих, крехівське, налічувало лише бл. 100 томів. Lectio Orthodoxorum монахів Львівської єпархії XVII ст. — це, окрім богослужбових книг, своєрідна «тріада»: святоотцівська духовно-аскетична спадщина, житійна (агіографічна) та проповідницька література. Практично немає античної спадщини — творів давньогрецьких та давньоримських авторів, на вивченні яких базувалась гуманістична система освіти, у тому числі в церковних релігійних закладах. Це опосередковано говорить або про освітній рівень ченців, або, можливо, про відсутність «практичної» потреби у такій лектурі — на відміну від обителей, при яких діяли навчальні осередки. Чи це може бути одним зі свідчень того, що для насельників досліджуваних монастирів основним залишалось молитовне життя, а не «інтелектуальна» праця? Чи такий склад і невеликі обсяги книжкових зібрань можуть виступати одним із арґументів для розгляду цих монастирів як місць, де панував lex orandi, натомість інтелектуальна діяльність, зокрема анґажованість у читання, не видавалася необхідною? Відповідь на ці питання вимагає подальших досліджень. uk
dc.language.iso uk uk
dc.rights Attribution-NonCommercial-NoDerivs 3.0 United States *
dc.rights.uri http://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/3.0/us/ *
dc.subject Research Subject Categories::HUMANITIES and RELIGION uk
dc.subject монастирська бібліотека uk
dc.subject львівська єпархія uk
dc.subject monastic library uk
dc.subject Lviv eparchy uk
dc.subject православні монастирі uk
dc.subject Orthodox monasteries uk
dc.title «Lectio Orthodoxorum: Книжкові зібрання православних монастирів Львівської єпархії наприкінці XVI – у XVII столітті uk
dc.type Article uk
dc.status Опублікований і розповсюджений раніше uk
dc.description.abstracten The problem of the «readers’ canon» representation in the Ukrainian Orthodox monasteries in the Early Modern period is studied by examining the libraries of the Krekhiv, St. Onuphrius in Lviv, Pidhirci and Terebovlya monasteries in the Lviv Eparchy. The book culture of the monasteries of the “Kyivan tradition” is considered in comparison with the book culture of the Catholic monasteries in the Polish-LithuanianCommonwealth. In general, the mentioned libraries were small in comparison with the Catholic monastery libraries; for example, the largest one in Krekhiv consisted of approximately 100 volumes. Lectio Orthodoxorum is represented, besides liturgical books, by the thematic “triad” of patristic, hagiography, and preaching literature. And it does not look peculiarly, because similar literature was in Russian or Bulgarian Orthodox monastery libraries. For instance, Bulgarian monastery libraries mostly consisted of manuscript liturgical books, collections of sermons, etc. However, the same monasteries under consideration, such as Basilian in the 18th Century, were completely different according to the thematic review. Additionally, Lectio Orthodoxorum was almost entirely composed of literature in Cyrillic. Only a few books were in Latin or in Polish. It means that the monasteries under study were not examples of so called «Polonica Orthodoxe», and the monks were not the part of contemporary Latin respublica litterarum. «Secular», and especially ancient literature, which was considered fundamental for a Westernoriented humanistic educational system, was lacking in the mentioned monasteries, and so were the books in Latin. This presents an indirect evidence about the degree and kind of education of those monks. It also suggests that, in general, the monks in these monasteries did not need a larger or more differentiated kind of literature. The liturgical cycle in the monasteries determined all their monastic life, and they were basically focused on prayer: intellectual activity, including reading of books, was probably beyond their scope and needs. uk
dc.relation.source Київська академія uk


Files in this item

The following license files are associated with this item:

This item appears in the following Collection(s)

Show simple item record

Attribution-NonCommercial-NoDerivs 3.0 United States Except where otherwise noted, this item's license is described as Attribution-NonCommercial-NoDerivs 3.0 United States

Search


Browse

My Account

Statistics