Жебраки у руських містах XV - першої половини XVII ст.

Показати скорочений опис матеріалу

dc.contributor.author Hoshko, Tetiana
dc.date.accessioned 2017-09-19T18:52:31Z
dc.date.available 2017-09-19T18:52:31Z
dc.date.issued 2017-09
dc.identifier.citation Гошко Т. Жебраки у ріських містах XV - першої половини XVII ст. // Україна в Центрально-Східній Європі - Вип. 17. - К., 2017. - С. 462-490. uk
dc.identifier.uri http://er.ucu.edu.ua/handle/1/1125
dc.description.abstract Історія жебраків слабо висвітлена у писемних джерелах, зазвичай згадки про них представлені лише у текстах репресивного характеру. Жебрацьке середовище ділилося на дві категорії: визнані і не визнані міською владою. Одних контролювали і оподатковували, а інших виселяли з міста. Хоч обидві ці групи зазнавали іншування з боку міщан, але легалізоване жебрацьке середовище було необхідною складовою міського соціуму, бо, приймаючи милостиню, давало шанс на спасіння від гріхів тим, хто цю милостиню давав. Ставлення до жебраків зазнавало еволюції у часі. Перша така зміна відбулася у XIV ст., коли, за висловом Жака Ле Гоффа, середньовіччя стає «світом домосідів» і вивітрюється дух хрестових походів. Наступний етап еволюції у ставленні до жебраків припадає на XVI ст., коли стала поширюватися протестантська етика. Сеймові конституції Польського Королівства, як і державні приписи в інших країнах пізнього середньовіччя, регламентували ставлення суспільства до жебраків, намагалися захистити міста від їхнього негативного впливу, обкладали їх податками, але ефект був незначним. Частина жебраків, яка жила у містах, мала власне господартво і сім’ю, у містах існували легалізовані жебрацькі інституції. Ставлення до жебраків у міському середовищі було амбівалентним. uk
dc.language.iso uk uk
dc.publisher Інститут історії НАН України uk
dc.subject міста, лузні люди, люди маргінесу, жебраки, волоцюги, милостиня, шпиталі, сеймові конституції, Польське Королівство, Річ Посполита, руські землі, Львів. uk
dc.title Жебраки у руських містах XV - першої половини XVII ст. uk
dc.type Article uk
dc.status Публікується вперше uk
dc.description.abstracten The history of beggars is poorly covered by written sources; they are usually represented only in the documents of repressive institutions. Beggars’ communities were divided into two categories: recognized and not recognized by municipal authorities. The first group was controlled and taxed while the second one was evicted from towns. Although both groups were «othered» by burghers, the legalized beggars were a necessary part of urban society because accepting alms, they gave a chance for salvation from sins to people who gave this charity. The attitude towards beggars evolved over time. The first change occurred in the 14th century when, according to Jacques Le Goff, the Middle Ages became «the world of homebodies» and the spirit of the Crusades had weathered. The next stage in the evolution of the attitudes towards beggars was in the 16th century when the Protestant ethic began to spread. The Sejm constitutions of the Kingdom of Poland, like the government regulations in other countries of the late Middle Ages, regulated society's attitude towards beggars, tried to protect the towns from their negative impact and imposed taxes on them, but the effect was not significant. The part of the beggars who lived in towns had their own household and family; there were legalized beggars’ organizations in the cities. Thus, the attitude towards beggars in urban areas was ambivalent. uk


Долучені файли

Даний матеріал зустрічається у наступних зібраннях

Показати скорочений опис матеріалу

Пошук


Перегляд

Мій обліковий запис

Статистика