СтаттіArticleshttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/123456789/182024-03-28T11:09:02Z2024-03-28T11:09:02ZЙосифінська метрика – джерело для вивчення історичної урбаноніміки львівських передмістьДолинська, Мар'янаhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/21772020-10-12T10:49:32Z2020-01-01T00:00:00ZЙосифінська метрика – джерело для вивчення історичної урбаноніміки львівських передмість
Долинська, Мар'яна
З тексту всіх частин Йосифінської метрики дляпередмість Львова вибрано денотати до власних назв – територіальні об’єкти, які описуються назвою. Класифікація термінів часу Йосифінської метрики та порівняння її з класифікацією для XVI-XVIII ст. вказує на помітні зміни, як в інфраструктурі та господарюванні, так і в способі сприйняття та називання об’єктів.
другий із семи томім серії
2020-01-01T00:00:00ZИсточники к генеалогии княжеского рода Сангушков : факты versus легендыПапа, Иваннаhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/20652020-10-12T10:48:04Z2013-01-01T00:00:00ZИсточники к генеалогии княжеского рода Сангушков : факты versus легенды
Папа, Иванна
Вопросы происхождения и ранней генеалогии княжеского рода Сангушков до сих пор остаются открытыми. Далеко не все материалы и документы, касающиеся этой проблемы введены в научный оборот. Значительная часть документов из родового архива собраны в Кракове. Среди них и попытки выяснения этого вопроса, которые делались, начиная с XVI в. по инициативе представителей рода. Статья посвящена анализу этих материалов в сравнении с уже известными, выделению их особенностей и выяснению их значения для решения спорных вопросов происхождения рода
2013-01-01T00:00:00ZЖидачівське князівство (1393–1442) і Гедиміновичі : спірні питання історіїПапа, Іваннаhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/20642020-10-12T10:47:59Z2012-01-01T00:00:00ZЖидачівське князівство (1393–1442) і Гедиміновичі : спірні питання історії
Папа, Іванна
У статті розглянуто основні віхи історії Жидачівського князівства та місця в них представників династії Гедиміновичів – Свидригайла, Федора Любартовича, Андрушка. Звернуто увагу на спірні питання історії Жидачівського князівства – автентичність «жидачівських грамот» Федора Любартовича, перебування в князівстві Федора Ольгердовича, причини переходу князівства під владу мазовецьких князів. Наголошено на самостійницькому статусі Жидачівського князівства у Великому князівстві Литовському.
2012-01-01T00:00:00ZЛука ДолинськийДолинська, Мар'янаhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/20632020-10-12T10:48:17Z2019-01-01T00:00:00ZЛука Долинський
Долинська, Мар'яна
На підставі методтки локалізації нерухомості Львова віднайдено три адреси, де винаймав або володів нерухомістю художник перелому XVIII-XIX ст. Лука Долинський, прапрапрадід авторки публікації
2019-01-01T00:00:00Z“Жидачівські грамоти” Федора Любартовича: проблема автентичностіПапа, Іваннаhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/20622020-10-12T10:48:17Z2012-01-01T00:00:00Z“Жидачівські грамоти” Федора Любартовича: проблема автентичності
Папа, Іванна
Стаття присвячена дискусії навколо автентичності так званих “жидачівських грамот” князя Федора Любартовича першої третини ХV ст. Її розглянуто в контексті актуальної в тогочасному науковому середовищі суперечки про витоки княжого роду Сангушків від князя Федора Ольгердовича, якому і приписувалося володіння жидачівськими землями в той час. В статті наведено тексти спірних грамот та проаналізовано аргументи учасників дискусії.
2012-01-01T00:00:00Z“Miesięcznik Heraldyczny” i “Rocznik Towarzystwa Heraldycznego” як джерела до вивчення “Генеалогічної війни” (1908–1939 рр.)Папа, Іваннаhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/20322020-10-12T10:45:55Z2011-01-01T00:00:00Z“Miesięcznik Heraldyczny” i “Rocznik Towarzystwa Heraldycznego” як джерела до вивчення “Генеалогічної війни” (1908–1939 рр.)
Папа, Іванна
У статті проаналізовано періодичні органи Геральдичного товариства. “Miesięcznik Heraldyczny” i “Rocznik Towarzystwa Heraldycznego” розглянуто як джерела до вивчення “генеалогічної війни” – дискусії про походження князівських родів з династії Гедиміновичів, зокрема гілки Корибутовичів. Наголошено на тематичному розмаїтті, інформативності та високому науковому рівні публікацій. Виокремлено позитивні і негативні сторони згаданих періодичних видань як джерел.
2011-01-01T00:00:00ZДискусії навколо походження князівського роду Сангушків як початковий етап “генеалогічної війни”Папа, Іваннаhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/20312020-10-12T10:45:30Z2012-01-01T00:00:00ZДискусії навколо походження князівського роду Сангушків як початковий етап “генеалогічної війни”
Папа, Іванна
У статті розглянуто хід наукових дискусій наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. про походження княжого роду Сангушків. Ці дискусії були початковим етапом “генеалогічної війни” – гострої суперечки про приналежність княжих родів до Гедиміновичів (зокрема, гілки Ольгердовичів). Розглянуто аргументи дискутантів “за” і “проти” та показано реакцію науковців на появу дискусійних публікацій. Уперше опубліковано два листи князя Романа Даміана Сангушка, які стосуються згаданих наукових дискусій.
2012-01-01T00:00:00ZЗагадка походження князя Федька Несвіцького : давні та новітні дискусіїПапа, Іваннаhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/20292020-10-12T10:45:15Z2011-01-01T00:00:00ZЗагадка походження князя Федька Несвіцького : давні та новітні дискусії
Папа, Іванна
Питання походження князівських родів Збаразьких, Вишневецьких, Порицьких, Воронецьких є досі відкритим. Протопластою цих родів був Федько Несвіцький, однак його походження теж не є до кінця з’ясованим. Це зумовлено скупим і суперечливим змістом джерел XIV- поч. XV століть. Дискусія навколо походження Федька Несвіцького переросла у «генеалогічну війну» (“bellum genealogicum”), яка бурхливо відбувалася у першій третині ХХ ст. і перманентно триває досі. Ця проблема є загадкою, на яку досі не знайдено переконливої відповіді. Тому аналіз дискусії допоможе краще зрозуміти проблему, виявити помилкові версії та наблизитися до остаточного її вирішення.
2011-01-01T00:00:00ZДжерела до генеалогії княжого роду Санґушків у краківських архівних зібранняхПапа, Іваннаhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/20282020-10-12T10:45:55Z2013-01-01T00:00:00ZДжерела до генеалогії княжого роду Санґушків у краківських архівних зібраннях
Папа, Іванна
Питання походження і ранньої генеалогії князівського роду Санґушків досі залишається відкритим. Але далеко не всі матеріали та документи, дотичні до цієї проблеми, впроваджені до наукового обігу. Більшість документів з родинного архіву зібрано в Кракові, зокрема матеріали, які висвітлюють спроби з’ясування генеалогії роду, що здійснювалися починаючи з ХVІ ст. з ініціативи його представників. Стаття присвячена аналізу цих матеріалів, виокремленню їхніх особливостей і з’ясуванню значення для розв’язання спірних питань походження роду.
2013-01-01T00:00:00ZСанґушки в історії Підгорецького замку (1865–1939): джерела до вивчення (за краківськими і тарновськими архівними матеріалами)Папа, Іваннаhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/20272020-10-12T10:48:28Z2019-01-01T00:00:00ZСанґушки в історії Підгорецького замку (1865–1939): джерела до вивчення (за краківськими і тарновськими архівними матеріалами)
Папа, Іванна
У статті окреслено джерельну базу до історії діяльності князівського роду Санґушків у Підгорецькому замку (1865–1939). Введено в науковий обіг низку архівних джерел із родового архіву Санґушків із Кракова і Тарнова, зокрема, "Гостьові книги", "Замкову хроніку", приватну кореспонденцію, майнову документацію та фотоматеріали. Намічено шляхи можливого використання джерел для дослідження історії Підгорецького замку крізь призму історій людей: власників, працівників та гостей. Наголошено на різних функціях Підгорецького замку, в час його перебування у власності Санґушків: дім, відкритий для громадськості музей, резиденція. Наявний джерельний матеріал містить інформаційний потенціал для застосування підходів історичної антропології, культурної історії архітектури та історії пам’яті. Джерела свідчать, що князі Санґушки належним чином розуміли потенціал замку і його зібрань, тому провели ґрунтовні реставраційні роботи, надавали доступ дослідникам та підтримували контакти з мистецькими, суспільними та громадськими інституціями. Архівні джерела є цінними при проведенні мікроісторичних досліджень та у майбутніх процесах реставрації та ревіталізації замку.
2019-01-01T00:00:00ZЦвинтарі ЛьвоваДолинська, Мар'янаhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/20082020-10-12T10:45:48Z2016-01-01T00:00:00ZЦвинтарі Львова
Долинська, Мар'яна
Історія виникнення, функціонування і ліквідації львівських кладовищ доби Австрійської монархії (1772-1867 рр.)
2016-01-01T00:00:00ZАнтична спадщина у коментарі голландського картографа Абрагама Ортелія до мапи Понту Евксинського 1590 рокуМарта, Тимошенкоhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/15432019-05-31T00:00:23Z2018-11-01T00:00:00ZАнтична спадщина у коментарі голландського картографа Абрагама Ортелія до мапи Понту Евксинського 1590 року
Марта, Тимошенко
У статті автором аналізується енциклопе-дична ерудиція з античної історії та географії голландського кар-тографа Абрагама Ортелія, який у 1590 р. видав мапу Понту Евксинського разом з цінним латиномовним коментарем до неї. Детальний розгляд цього джерела має на меті показати його структуру, уявлення та рівень знань людини в епоху не просто великих географічних відкриттів, а й неабияке зацікавлення та попит на історичну географію в кінці XVI ст.
2018-11-01T00:00:00ZПитання обороноздатності і безпеки руських міст на сеймах Речі Посполитої в XV - першій половині XVII ст.Hoshko, Tetianahttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/14442019-04-11T00:00:24Z2019-01-01T00:00:00ZПитання обороноздатності і безпеки руських міст на сеймах Речі Посполитої в XV - першій половині XVII ст.
Hoshko, Tetiana
Складна міжнародна ситуація й постійна загроза війни примушували короля і шляхту приділяти питанням
оборони держави особливу увагу. Обговорення цієї проблеми часто виносилося на сеймові засідання, зокрема питання про оборону та порядок у містах. Не були обділені увагою і міста приватні та малі. Відповідальність за зміцнення обороноздатності міст часто покладалася не лише на міщан, а й на представників
шляхетського стану, часто на старосту чи підстаросту. На сеймах розглядали питання і про побудову та
укріплення міських мурів, і про заходи, які б запобігали їхньому руйнуванню, про забезпечення міст усім необхідним для протидії ворожим нападам. Сеймові конституції не лише звільняли міста від окремих податків з
тим, щоб кошти було використано для зміцнення міських мурів, а й захищали їх від можливого шляхетського свавілля. Сейми прописували і обов’язки міст у разі війни та їх долученість до формування посполитого
рушення. Щоправда, незважаючи на складну міжнародну ситуацію більшість сеймових постанов мали конкретного адресата і були звернені лише до окремих міст. Системно питання розвитку і зміцнення міст на
сеймах практично не порушували.
2019-01-01T00:00:00ZБіблійні впливи в приписах міського права XIII-XVI ст.Hoshko, Tetianahttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/13252019-02-16T00:58:22Z2018-01-01T00:00:00ZБіблійні впливи в приписах міського права XIII-XVI ст.
Hoshko, Tetiana
2018-01-01T00:00:00ZSejm Constitutions as Sources for the History of Ruthenian Cities of Polish-Lethuanian CommonwealthHoshko, Tetianahttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/12882019-01-10T23:53:35Z2018-01-01T00:00:00ZSejm Constitutions as Sources for the History of Ruthenian Cities of Polish-Lethuanian Commonwealth
Hoshko, Tetiana
2018-01-01T00:00:00ZУявлення про старість у містах річпосполитівського простору на межі Середньовіччя і ранньомодерної добиГошко, Тетянаhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/12312018-06-24T00:00:16Z2018-01-01T00:00:00ZУявлення про старість у містах річпосполитівського простору на межі Середньовіччя і ранньомодерної доби
Гошко, Тетяна
У філософських трактатах від найдавніших часів людське життя поділялося на окремі періоди. Крайніми з них бу- ли дитинство і старість. Якщо перший із цих етапів відносно добре представлений як у правовій літературі, так і в актових джерелах, то другому приділяли значно менше уваги. Не було чіткого датування початку старості. Став- лення до людей старшого віку було амбівалентним, що диктувалося як християнськими поглядами, так і практикою життя. Ці уявлення були поширеними і в містах Речі Посполитої XVI–XVII ст. Міське право певною мірою захищало людей старшого віку, але в більшості випадків вони не були суб'єктами права. Важливими групами джерел до історії старості є кодекси права та міщанські заповіти.
2018-01-01T00:00:00ZУявлення про дитинство в кодексах міського права Речі Посполитої XVI - початку XVII ст.Гошко, Тетянаhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/11932018-01-30T01:00:17Z2017-01-01T00:00:00ZУявлення про дитинство в кодексах міського права Речі Посполитої XVI - початку XVII ст.
Гошко, Тетяна
2017-01-01T00:00:00ZЯн Ласький та перші спроби кодифікації права в Польському КоролівствіГошко, Тетянаhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/11832018-01-19T01:00:23Z2017-01-01T00:00:00ZЯн Ласький та перші спроби кодифікації права в Польському Королівстві
Гошко, Тетяна
Метою даного дослідження є ознайомлення українського читача з першими двома періодами біографії одного з найвідоміших реформаторів Польського Королівства, великого коронного канцлера та згодом примаса Польщі Яна Ласького (до 1510 р.). У статті розглянуто питання про освіту, мовні компетенції Яна Ласького, початок його професійної діяльності, участь у реформуванні Речі Посполитої на початку XVI ст., його роль у житті держави. Розглянуто історію скликання, склад та роботу Радомського вального сейму, прийняті на ньому конституції, в тому числі конституцію Nihil novi, підтвердження Каліського статуту, а також затвердження на сеймі ідеї кодифікації прав Польського Королівства, що було доручено Яну Лаському як великому коронному канцлеру, також проаналізовано значення цієї кодифікації для подальшої історії Корони. Також розглянуто історію публікації Статуту Ласького, його оформлення, основні положення і значення для кодифікації прав Польської Корони, зокрема для кодифікації міського німецького права. Проаналізовано дискусії про авторство другої частини Ста- туту, яка стосується норм міського права. Незважаючи на великий внесок Яна Ласького в розвиток польської держави, постать його є доволі неоднозначною, в сучасній історіографії дискусії навколо даного питання тривають.
2017-01-01T00:00:00ZShaping The Goddess' Image: The Role of Epithets ih The Homeric Hymn to GaiaTymoshenko, Martahttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/11642018-01-10T01:00:23Z2016-01-01T00:00:00ZShaping The Goddess' Image: The Role of Epithets ih The Homeric Hymn to Gaia
Tymoshenko, Marta
2016-01-01T00:00:00ZПравовая локация городов Украины XIV-XVI веков: локационные привилегииГошко, Тетянаhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/11372017-11-04T01:00:21Z2011-01-01T00:00:00ZПравовая локация городов Украины XIV-XVI веков: локационные привилегии
Гошко, Тетяна
2011-01-01T00:00:00ZПравовая локация городов Украины XIV-XVI веков: к постановке проблемыГошко, Тетянаhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/11362017-11-04T01:00:25Z2011-01-01T00:00:00ZПравовая локация городов Украины XIV-XVI веков: к постановке проблемы
Гошко, Тетяна
2011-01-01T00:00:00ZНа шляху до Америки (листи Миколи Чубатого до Лева Окіншевича 1946-1948 рр.)Hoshko, Tetianahttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/11282017-10-21T00:00:12Z2017-01-01T00:00:00ZНа шляху до Америки (листи Миколи Чубатого до Лева Окіншевича 1946-1948 рр.)
Hoshko, Tetiana
2017-01-01T00:00:00ZСаксонське Зерцало: символи і метафориHoshko, Tetianahttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/11262017-09-20T00:00:24Z2017-01-01T00:00:00ZСаксонське Зерцало: символи і метафори
Hoshko, Tetiana
2017-01-01T00:00:00ZЖебраки у руських містах XV - першої половини XVII ст.Hoshko, Tetianahttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/11252017-09-20T00:00:20Z2017-09-01T00:00:00ZЖебраки у руських містах XV - першої половини XVII ст.
Hoshko, Tetiana
Історія жебраків слабо висвітлена у писемних джерелах, зазвичай
згадки про них представлені лише у текстах репресивного характеру.
Жебрацьке середовище ділилося на дві категорії: визнані і не визнані
міською владою. Одних контролювали і оподатковували, а інших виселяли з міста. Хоч обидві ці групи зазнавали іншування з боку міщан, але
легалізоване жебрацьке середовище було необхідною складовою міського
соціуму, бо, приймаючи милостиню, давало шанс на спасіння від гріхів
тим, хто цю милостиню давав. Ставлення до жебраків зазнавало еволюції у часі. Перша така зміна відбулася у XIV ст., коли, за висловом
Жака Ле Гоффа, середньовіччя стає «світом домосідів» і вивітрюється
дух хрестових походів. Наступний етап еволюції у ставленні до жебраків припадає на XVI ст., коли стала поширюватися протестантська
етика. Сеймові конституції Польського Королівства, як і державні
приписи в інших країнах пізнього середньовіччя, регламентували ставлення суспільства до жебраків, намагалися захистити міста від їхнього
негативного впливу, обкладали їх податками, але ефект був незначним.
Частина жебраків, яка жила у містах, мала власне господартво і сім’ю,
у містах існували легалізовані жебрацькі інституції. Ставлення до жебраків у міському середовищі було амбівалентним.
2017-09-01T00:00:00ZЗ історичної топографії ЛьвоваДолинська, Мар’янаПогорілко, Маріяhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/11082017-05-31T16:14:31Z2015-01-01T00:00:00ZЗ історичної топографії Львова
Долинська, Мар’яна; Погорілко, Марія
Географічний ландшафт, на якому розкинувся Львів, завжди був цікавим для мешканців міста, − спочатку з утилітарних міркувань, а в модерний час – як об’єкт краєзнавчих студій. Для означення підвищень рельєфу на терені міста варто було б вживати терміни «узгір’я» та «пагорб», проте і в документах ранньомодерного періоду, і у студіях ХІХ-ХХ ст. послідовно використовується термін «гора». Аналіз джерел, краєзнавчої літератури, праць Антіна Петрушевича і Дениса Зубрицького показує, що назви, які надавали різноманітним «горам» були і залишилися (за окремими винятками) нестабільними. Лише деякі назви – такі як гора Лева, Стефана, Лиса, Змійова, Каліча практично не змінюються ще як з XVI ст. і залишаються актуальними і зараз.
2015-01-01T00:00:00ZФормування і розвиток території Львова: зміни адміністративно-територіального поділу в ХІІІ–ХХІ ст.Долинська, Мар’янаhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/11072017-05-31T00:00:28Z2016-01-01T00:00:00ZФормування і розвиток території Львова: зміни адміністративно-територіального поділу в ХІІІ–ХХІ ст.
Долинська, Мар’яна
Інформації щодо офіційного адміністративного поділу Львова в княжі часи немає; можемо говорити тільки про елементи типових магдебурзьких просторових утворень.
Протягом XIV-XVIII Львів поділявся на середмістя, 2 передмістя та міські села, всі ці просторові перебували в адмініструванні магістрату.
В австрійський період було здійснено зміну меж між передмістями, а села були виведені з-під управління міста.
Територія Львова зросла протягом ХХ ст. Межі передмість-районів було змінено на початку ХХІ ст.
2016-01-01T00:00:00ZФункціонування хоронімів на території на території Львова впродовж середини ХІХ - початку ХХІ ст.Долинська, Мар’янаhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/11062017-05-16T00:00:22Z2016-01-01T00:00:00ZФункціонування хоронімів на території на території Львова впродовж середини ХІХ - початку ХХІ ст.
Долинська, Мар’яна
До нашого часу поряд з офіційними (затвердженими в юридично установлений спосіб) продовжують творитися і функціонувати традиційні назви місць, які також можна визначити як назви неадміністративних утворень. На терені будь-якого міста переважну частину таких топонімів становлять хороніми, тобто назви обмеженої в якийсь спосіб ділянки на загальній території міста, інакше кажучи, − це назви, що описують будь-які утворення на території міста, за виключенням вулиць, проспектів, площ, майданів і т. п.
Відповідь на питання наскільки достовірним джерелом є урбаноніми, зокрема, хороніми розпочинається з ретроспективного аналізу їхнього функціонування (життя).
Ретроспективне порівняння 65 хоронімів, що вживаються в живому мовленні в наш час, з джерелами (путівниками початку ХХ ст., картами міста середини ХІХ ст., супровідними до кадастрових карт журналами), дозволяють більш-менш визначити закономірності тривалості їхнього життя
Оскільки для дослідження використано адміністративний поділ Львова його австрійського періоду (середмістя та чотири передмістя), зі студії необхідно виключити назви, які іменували об’єкти розташовані поза межами визначеної вище території. Це: 1. Назви всіх колишніх міських сіл, 2. Село Сигнівка, яке як адміністративна одиниця появилося десь в XIX ст. на теренах Галицького передмістя маґдебурзького періоду. 3. Назви межуючих з територією Львова сіл, які не перебували під юрисдикцією міста. 4. Мікротопоніми зафіксовані на теренах всіх названих вище давніх сіл. Отже, залишається 48 назв, які стосуються середмістя і передмість Львова. З них 1 виникла наприкінці XX ст. і 8 впродовж його першої половини. Ще 15 хоронімів (як і об’єктів, які вони іменують) походять з XIX ст. Отже, тільки 24 назви, що зараз функціонують в розмовній мові на території міста, виникла раніше від середини XIX ст. Необхідно продовжити дослідження з ретроспективним порівнянням їх з назвами зафіксованими в ранньомодерних серійних джерелах.
2016-01-01T00:00:00ZНа старий манер але в нових підручникахHoshko, Tetianahttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/10052017-05-16T00:01:46Z2016-01-01T00:00:00ZНа старий манер але в нових підручниках
Hoshko, Tetiana
2016-01-01T00:00:00ZДавньокиївські оповідання у Замойському рукописі поч. XVI ст.Syroyid, DariyaСироїд, Даріяhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/9862017-06-01T00:00:41Z2016-01-01T00:00:00ZДавньокиївські оповідання у Замойському рукописі поч. XVI ст.
Syroyid, Dariya; Сироїд, Дарія
Стаття присвячена давньокиївським оповіданням, що увійшли у Замойський збірник поч. XVI ст. (пролог на перше півріччя). Вони розглядаються у контексті загальної структури та концепції рукопису, також здійснено їх порівняння з аналогічними текстами з інших прологів.
2016-01-01T00:00:00ZЛьвівська канцелярія початку XVII ст. через призму просопографіїHoshko, Tetianahttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/8752017-05-16T00:01:13Z2012-01-01T00:00:00ZЛьвівська канцелярія початку XVII ст. через призму просопографії
Hoshko, Tetiana
2012-01-01T00:00:00ZАгіографічний канон: проблеми рецепціїSyroyid, DariyaСироїд, Даріяhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/8712017-05-31T15:51:49Z2013-01-01T00:00:00ZАгіографічний канон: проблеми рецепції
Syroyid, Dariya; Сироїд, Дарія
У статті зроблено спробу узагальнити поняття агіографічного канону як символічної форми, системи формальних вимог і можливостей, характерної для житійної літератури на певному етапі її розвитку. Водночас розглядаються явища, в яких агіографічний канон виступає різновидом ширшого поняття канону, властивого для усього ранньохристиянського мистецтва, зокрема для ікони.
2013-01-01T00:00:00ZДимитрій Туптало і Петро Скарга крізь призму Житія Сави ОсвяченогоSyroyid, DariyaСироїд, Даріяhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/8702017-05-05T14:39:45Z2013-01-01T00:00:00ZДимитрій Туптало і Петро Скарга крізь призму Житія Сави Освяченого
Syroyid, Dariya; Сироїд, Дарія
На основі спостережень над текстом Житія Сави Освяченого, що увійшло у Żywoty Świętych Петра Скарги і Житія Святих Димитрія Туптала, зроблено спробу окреслити основні структурні, наративні та інтерпретаційні тенденції кожного з агіографів.
2013-01-01T00:00:00Z"Саксонське зерцало" як джерело феодального і міського праваГошко, Тетянаhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/8422017-06-01T00:00:43Z2016-01-01T00:00:00Z"Саксонське зерцало" як джерело феодального і міського права
Гошко, Тетяна
2016-01-01T00:00:00ZВисвітлення Люблінської унії в шкільних підручниках з історії України для 8 класуHoshko, Tetianahttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/8122017-05-16T00:00:58Z2016-02-01T00:00:00ZВисвітлення Люблінської унії в шкільних підручниках з історії України для 8 класу
Hoshko, Tetiana
2016-02-01T00:00:00ZСучасна українська урбаністика в контексті історіографічної глобалізації (на приклад вивчення пізньосередньовічних та ранньомодерних міст Корони Польської)Hoshko, Tetianahttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/8082017-05-16T00:01:16Z2014-01-01T00:00:00ZСучасна українська урбаністика в контексті історіографічної глобалізації (на приклад вивчення пізньосередньовічних та ранньомодерних міст Корони Польської)
Hoshko, Tetiana
У статті розглянуто сучасну українську урбаністику у контексті
досягнень європейської історіографії.
2014-01-01T00:00:00ZДо історіографії німецького права в УкраїніHoshko, Tetianahttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/8062017-05-16T00:01:20Z2013-01-01T00:00:00ZДо історіографії німецького права в Україні
Hoshko, Tetiana
В статті розглянуто історіографічні дослідження над німецьким
правом в Україні протягом першої половини ХХ ст.
2013-01-01T00:00:00ZУсна культура та писемна ментальність у Галицькій Русі XV ст.Зазуляк, Юрійhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/7702017-05-16T00:01:02Z2014-01-01T00:00:00ZУсна культура та писемна ментальність у Галицькій Русі XV ст.
Зазуляк, Юрій
У статті розглядається взаємодія усної комунікації та писемних документів на прикладі судових матеріалів Галичини пізнього середньовіччя
2014-01-01T00:00:00ZВізантійський інтелектуал XIV ст. на перехресті богослов'я і політики: «Перша апологія» Димитрія КидонісаParanko, Rostyslavhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/5962017-05-10T13:58:27Z2010-01-01T00:00:00ZВізантійський інтелектуал XIV ст. на перехресті богослов'я і політики: «Перша апологія» Димитрія Кидоніса
Paranko, Rostyslav
Димитрій Кидоніс (бл. 1324 – 1397/1398) – один із найяскравіших представників пізньовізантійської політичної та інтелектуальної еліти, який узяв чіткий курс на політичне, церковне, культурне зближення з латинським Заходом. Позиція Кидоніса відобразилася в його писемній спадщині. Поряд із творами політично-пропагандистського характеру, доробок Кидоніса містить переклади праць західних богословів, а також його власні богословські трактати, побудовані на засадах схоластики й спрямовані на захист віровчення Римської Церкви. Особливої уваги заслуговує так звана «Перша апологія» – своєрідний ідейний маніфест, який охоплює широке коло як політичних, так і богословських проблем. Пропонована стаття містить біографічний вступ і коментований український переклад «Першої апології».
2010-01-01T00:00:00ZПочатки грецького літургійного друкарства у ВенеціїЯсіновський, Андрійhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/5782017-05-16T00:00:38Z2010-01-01T00:00:00ZПочатки грецького літургійного друкарства у Венеції
Ясіновський, Андрій
Початки грецького літургійного друкарства у Венеції
a
2010-01-01T00:00:00ZРоздуми довкола одного сюжету (представлення в шкільних підручниках Люблінської унії)Tetiana, HoshkoГошко, Тетянаhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/5602017-05-16T00:00:34Z2012-01-01T00:00:00ZРоздуми довкола одного сюжету (представлення в шкільних підручниках Люблінської унії)
Tetiana, Hoshko; Гошко, Тетяна
2012-01-01T00:00:00ZДекілька замальовок про розмежування теренів Львова. Інтерпретації актових документів початку XVII ст.Dolynska, MaryanaДолинська, Мар’янаhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/5482017-05-10T14:07:13Z2015-01-01T00:00:00ZДекілька замальовок про розмежування теренів Львова. Інтерпретації актових документів початку XVII ст.
Dolynska, Maryana; Долинська, Мар’яна
На підставі вивчення актових документів початку XVII ст. описано маніпуляцію львівського райці Мартина Кампіяна з обміном маловартісної земельної ділянки на величезний наділ, некоректні дії землемірної комісії при визначенні межі між Галицьким передмістям і міським селом Кульпарків, а також тогочасну інтерпретацію заснування міського села Замарстинів
2015-01-01T00:00:00ZКілька уваг до грецької міфологічної метоніміїTymoshenko, MartaТимошенко, Мартаhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/4572017-05-31T15:54:38Z2015-01-01T00:00:00ZКілька уваг до грецької міфологічної метонімії
Tymoshenko, Marta; Тимошенко, Марта
2015-01-01T00:00:00ZЛукіан "Як писати історію": досвід перекладу і коментуванняHolovatch, UlanaГоловач, УлянаМаханець, ОлександрРізун, Назарhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/4562016-01-16T01:00:09Z2015-01-01T00:00:00ZЛукіан "Як писати історію": досвід перекладу і коментування
Holovatch, Ulana; Головач, Уляна; Маханець, Олександр; Різун, Назар
У статті проаналізовано досвід перекладу і коментування античних джерел. Об’єктом дослідження обрано відомий твір Лукіана «Як писати історію». Розглянуто основні методологічні підходи до коментування античних текстів, серед яких автори називають націленість на адресата і на тип коментованого тексту. Враховуючи типологічні ознаки тексту Лукіана — іронічність і пародійність — що загалом характерні для епохи занепаду античної культури в часи пізнього еллінізму, автори поділяють думку, що коментар до такого типу тексту має служити негайному вирішенню інтерпретаційних завдань. Особливу увагу приділено проблемам перекладу і коментування стилістично маркованих елементів тексту і термінів, а також аналізу проблеми історичної істини, що від часів Лукіана не втратила своєї актуальності та залишається ключовою і в новітній історіографії. Стаття містить також вичерпний огляд українських перекладів творів античної історіографії.
2015-01-01T00:00:00ZБіля витоків теорії і практики перекладу: Єронім Стрідонський про найкращий спосіб перекладуГоловач, УлянаHolovatch, Ulanahttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/4522017-05-05T14:54:18Z2014-01-01T00:00:00ZБіля витоків теорії і практики перекладу: Єронім Стрідонський про найкращий спосіб перекладу
Головач, Уляна; Holovatch, Ulana
У статті розглядається перекладацька техніка Єроніма Стрідонського (бл. 346–420) в контексті формування християнської літератури латинською мовою. Увагу зосереджено на теоретичних міркуваннях Єроніма про переклад як особливу форму літературної діяльності, проакцентовано його внесок у визначенні основних перекладознавчих категорій.
2014-01-01T00:00:00ZAuthor and Authorship in Dymytriy Tuptalo’s Lives of the SaintsSyroyid, Dariyahttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/4502017-05-16T00:00:23Z2015-09-01T00:00:00ZAuthor and Authorship in Dymytriy Tuptalo’s Lives of the Saints
Syroyid, Dariya;
2015-09-01T00:00:00ZЧужа доба своєї історіїHoshko, TetianaГошко, Тетянаhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/3892017-05-16T00:00:11Z2015-06-01T00:00:00ZЧужа доба своєї історії
Hoshko, Tetiana; Гошко, Тетяна
В традиційній українській історіографії ідеалізація Давньої Русі і Козацької доби перепліталися з уявленням про польську державу як чужу і загарбницьку. Велике князівство Литовське розглядалося дещо інакше, оскільки традиційними стали уявлення про те, що ВКЛ успадкувало елементи руської культури, мови, права, історія ВКЛ часто розглядалася як «латентна доба української державності». Натомість династія Ягеллонів представлена в українському історичному наративі досить бідно, і далеко не адекватно тій ролі, яку її представники відіграли в історії руських земель, що входили як до складу Польської Корони так і до Великого князівства Литовського. Щоправда, в останні роки абсолютно негативний образ Польщі в українській історіографії зазнав позитивних змін.
2015-06-01T00:00:00ZМитрополит Філадельфійський Гавриїл Севір: життя і літературна творчістьYasinovskyi, AndriiЯсіновський, Андрійhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/1202015-05-14T18:01:28Z2010-01-01T00:00:00ZМитрополит Філадельфійський Гавриїл Севір: життя і літературна творчість
Yasinovskyi, Andrii; Ясіновський, Андрій
Представлено просопографічний портрет визначного грецького богослова
та релігійного діяча Гавриїла Севіра (бл. 1540‒1616), митрополита Філа-
дельфійського з резиденцією у Венеції. Севір, якого вважали першим представником так званого «релігійного гуманізму», на писав ряд полемічних
та догматичних творів, які вплинули на богослов’я не лише православного
Сходу, а й латинського Заходу. Позначені ідейним впливом західної схоластики, праці Севіра використовувалися в антипротестантській полеміці як латинськими теологами, так і православними вченими могилянського кола.
2010-01-01T00:00:00Z