СтаттіArticleshttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/9212024-03-28T20:51:45Z2024-03-28T20:51:45Z«Страх і ненависть у Гаазі»: маніпуляції довкола ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального судуЛешкович, Тарасhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/37452023-03-01T16:01:59Z2019-12-10T00:00:00Z«Страх і ненависть у Гаазі»: маніпуляції довкола ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду
Лешкович, Тарас
2019-12-10T00:00:00ZUntying Gordian Knot: Projects to Reform the UN Security CouncilLeshkovych, Tarashttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/37442023-03-01T16:01:55Z2017-01-01T00:00:00ZUntying Gordian Knot: Projects to Reform the UN Security Council
Leshkovych, Taras
The article focuses on the very topical, and hotly debated in the last three decades, issue of the United Nations Security Council reform. The author briefly describes the historical roots of the Security Council, its establishment in 1945 and the enlargement that took place in 1965. The second part of the paper outlines the systemic flaws of the current composition of the Council and presents the existing projects of its reform proposed by the UN bodies or groups of states. The final part provides the ranking of current members of, and aspiring candidates to, the Security Council. The author describes the methodology used for this ranking and its utility for better understanding of the complexity of the problem.
2017-01-01T00:00:00ZThe High Court of South Africa Decision on the Constitutionality of the ICC WithdrawalЛешкович, Тарасhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/37432023-03-01T16:01:54Z2017-01-01T00:00:00ZThe High Court of South Africa Decision on the Constitutionality of the ICC Withdrawal
Лешкович, Тарас
2017-01-01T00:00:00ZКримінально-правове значення наявності/відсутності «відмітного знаку» у особового складу збройних силНавроцький, Вячеславhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/37242023-02-28T16:01:54Z2022-01-01T00:00:00ZКримінально-правове значення наявності/відсутності «відмітного знаку» у особового складу збройних сил
Навроцький, Вячеслав
2022-01-01T00:00:00ZЗлочинне невігластво та його правова оцінкаНавроцький, Вячеславhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/37222023-02-28T16:01:53Z2019-01-01T00:00:00ZЗлочинне невігластво та його правова оцінка
Навроцький, Вячеслав
2019-01-01T00:00:00ZПравові наслідки пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення в цивільному судочинствіНавроцька, ЮліяВоробель, Улянаhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/37212023-02-28T16:01:52Z2022-01-01T00:00:00ZПравові наслідки пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення в цивільному судочинстві
Навроцька, Юлія; Воробель, Уляна
Статтю присвячено аналізу правових наслідків пропуску відповідачем встановленого строку подання заяви про перегляд заочного рішення, зокрема співвідношенню в заочному провадженні залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду (як процесуальної дії відповідно до ст. 126 Цивільного процесуального кодексу України) та залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення в разі пропуску строку її подання (відповідно до ч. 3 ст. 287 Цивільного процесуального кодексу України). Встановлено, що у правозастосовній діяльності склалася усталена практика залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду в разі відмови в поновленні строку подання заяви про перегляд заочного рішення. Велика Палата Верховного Суду з метою забезпечення єдності та сталості судової практики в листопаді 2021 р. відступила від такої позиції та передбачила, що суд зобов’язаний прийняти до розгляду належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення незалежно від пропуску строку її подання та залишити цю заяву без задоволення в тому разі, якщо немає підстав для поновлення вказаного строку. У статті аргументовано, що в ситуації подання заяви про перегляд заочного рішення з пропуском встановленого Цивільним процесуальним кодексом України строку приймати заяву про перегляд заочного рішення до розгляду та за її результатами відмовляти в задоволенні такої заяви неправильно. Найоптимальнішим варіантом буде той, коли суд постановляє не ухвалу про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення (адже така ухвала можлива за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення, а якщо немає підстав для поновлення пропущеного строку, то не було й підстав для розгляду по суті самої заяви про перегляд заочного рішення), а ухвалу про відмову в поновленні пропущеного строку подання заяви про перегляд заочного рішення (саме з таким формулюванням). Тоді в разі незгоди з аргументами суду щодо відмови в поновленні строку відповідач зможе її оскаржити в апеляційному порядку. За такого підходу ніяк не можна говорити, що він втрачає право на оскарження заочного рішення, а також це сприятиме принципу процесуальної економії.
2022-01-01T00:00:00ZРоль «іншогалузевих» визначень понять для тлумачення кримінального закону та застосування кримінально-правових нормНавроцький, Вячеславhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/37202023-03-20T16:01:49Z2021-01-01T00:00:00ZРоль «іншогалузевих» визначень понять для тлумачення кримінального закону та застосування кримінально-правових норм
Навроцький, Вячеслав
Аналізуються підстави звернення до визначень, які містяться у міжнародно-правових актах, при застосуванні українського кримінального закону. Охарактеризовано умови та межі врахування при тлумаченні та застосуванні кримінального закону дефініцій галузевих українських законів. Висвітлені шляхи вирішення проблеми розбіжностей у визначеннях, які наведені у різних нормативно-правових актах, та які потенційно впливають на застосування кримінального закону. Дана оцінка положенню проекту КК України, яке стосується співвідношення наведених у ньому дефініцій та визначень інших нормативно-правових актів.
У результаті дослідження зроблено пропозиції щодо того, що у ході тлумачення кримінального закону та його застосування слід керуватися існуючими нормативними визначеннями, включно з тими, що містяться в міжнародно-правових актах та актах інших галузей законодавства України. Поточна правотворчість, а, особливо кодифікаційна, має своїм важливим аспектом виявлення та усунення положень, які полягають у наявності не співпадаючих визначень одних і тих же термінів. За наявності ж розбіжностей у дефініціях, слід керуватися загальновизнаними правилами подолання правових колізій.
2021-01-01T00:00:00ZЗалишення без розгляду та закриття провадження під час заочного розгляду цивільної справиНавроцька, ЮліяВоробель, Улянаhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/37182023-02-28T10:01:49Z2022-01-01T00:00:00ZЗалишення без розгляду та закриття провадження під час заочного розгляду цивільної справи
Навроцька, Юлія; Воробель, Уляна
Статтю присвячено аналізу можливості застосування інститутів залишення без розгляду та закриття провадження у справі під час заочного розгляду. Констатується, що сфера застосування норм інститутів закриття провадження у справі та залишення заяви без розгляду, як і ряду інших цивільно-процесуальних конструкцій, обмежена в заочному провадженні.
Застосування окремих підстав для залишення заяви без розгляду, визначених ст. 257 ЦПК України, та закриття провадження у справі, визначених ст. 255 ЦПК України, під час заочного розгляду цивільної справи є очевидним та таким, що не потребує детальнішої аргументації. Інші ж підстави або мають специфіку реалізації під час заочного розгляду, певні умови, за яких вони можуть застосовуватися судом та мати наслідком завершення заочного провадження без ухвалення рішення по суті спору, або ж взагалі не зможуть застосовуватися. Кожна із підстав детально проаналізована у статті щодо заочного провадження.
Запропоновано в ЦПК України передбачити положення, відповідно до якого суд вправі затвердити мирову угоду та закрити провадження у справі під час заочного розгляду лише тоді, коли справжність підписів сторін на такій заяві про мирову угоду (чи мировій угоді) засвідчена нотаріально. Аналогічно запропоновано вирішувати ситуацію, коли позивач подає під час заочного розгляду справи угоду сторін про передачу справи на вирішення суду іншої держави.
Окремі підстави для закриття провадження чи залишення без розгляду можуть бути виявлені під час заочного розгляду лише тоді, коли суд їх встановить самостійно, або це стане відомо суду від інших учасників процесу, окрім відповідача. Оскільки найбільш очевидним є те, що позивач сам про такі обставини не зголошуватиме, а відповідач не може вказати судові на наявність відповідної обставини (якщо тільки він цього не зробив раніше).
2022-01-01T00:00:00ZМедіаційна угода vs мирова угода в цивільному судочинствіНавроцька, ЮліяВоробель, Улянаhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/37172023-02-28T10:01:48Z2022-01-01T00:00:00ZМедіаційна угода vs мирова угода в цивільному судочинстві
Навроцька, Юлія; Воробель, Уляна
У статті проаналізовано практичні проблеми оформлення домовленостей сторін за результатами медіації в ході розгляду цивільної справи в суді, співвідношення медіаційної угоди та мирової угоди, а також доцільність чіткого розмежування наслідків укладення мирової угоди та медіаційної угоди (угоди за результатами медіації) в цивільному судочинстві.
Зокрема, констатовано, що результати домовленостей сторін щодо спору, який вже перебуває на судовому розгляді, що були досягнуті сторонами в результаті проведеної процедури медіації, можуть бути оформлені не лише у вигляді мирової угоди, але й у формі відмови від позову та визнання відповідачем позову. Аргументовано, що такі правові конструкції не в повній мірі відповідають самій процедурі медіації та її правовій природі, не відображають суть і призначення цього способу врегулювання спору. Проаналізовано різні редакції законопроектів про медіацію щодо питання вибору моделі врегулювання правових наслідків медіаційної угоди, інтегрованої в судовий розгляд цивільної справи. Аргументовано, що зведення правового регулювання медіаційної угоди до меж мирової угоди нівелює усі ті можливості та бенефіти, що дає нам медіація. Відтак, підтримана критика можливості затвердження судом медіаційної угоди, як мирової. Зроблено висновок, що наслідки укладення медіаційної угоди (угоди за результатами медіації) та мирової угоди в ході розгляду цивільної справи повинні бути різними. Видається, зараз законодавець не до кінця визначився щодо наслідків примирення за результатами медіації, інтегрованої в судовий розгляд цивільної справи. Зокрема, відповідно до ч. 7 ст. 49 ЦПК України, результат домовленості сторін може бути оформлений мировою угодою. Відтак, це право суду, яке можливо реалізувати лише якщо умови медіаційної угоди відповідатимуть загальним вимогам до мирової угоди в цивільному судочинстві. А якими повинні
бути дії суду, якщо сторони вийшли за межі предмета спору, прав чи обов’язків сторін в медіаційній угоді, чи її умови зачіпають інтереси інших осіб, – питання залишилося неврегульованим. Хоча це цілком можливо, адже принцип самовизначення сторін медіації передбачає часту ймовірність таких ситуацій. Запропоновано доповнити ч. 1 ст. 257 ЦПК України самостійною підставою для залишення позову без розгляду – примирення сторін за результатами проведеної медіації, якщо сторони повідомили про це суд, зробивши спільну письмову заяву. Відтак, уточнень потребуватимуть й інші положення ЦПК України щодо, зокрема, примирення за результатами медіації в апеляційному та касаційному провадженнях, щодо розподілу судових витрат між сторонами та повернення судового збору.
2022-01-01T00:00:00ZПравовий аналіз підстав проведення Акції «Вісла»Думич, Христинаhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/26622021-05-07T15:01:33Z2020-01-01T00:00:00ZПравовий аналіз підстав проведення Акції «Вісла»
Думич, Христина
Метою статті є дослідження та аналіз юридичних підстав проведення Акції «Вісла», визначення часових меж проведення Акції «Вісла», правова характеристика основної мети Акції – проведення протиправних примусових депортацій українського населення з території Закерзоння на територію Західної Польщі у 1947 р.
Підкреслено, що внаслідок радянсько-польських домовленостей, у 1944-1951 рр., відбулися зміни кордонів між Польщею та Радянським Союзом, мільйони українського та польського населення зазнали трагедії переселення у зв’язку з так званим «обміном населення». Метою цих дії було перетворення політичного кордону між Польщею та Радянським Союзом також і на етнічний. Проте, польській владі не вдалось повність переселити українське населення з етнічних земель, тому широкомасштабні акції переселення польсько-радянської влади у 1944-1946 рр. отримали своє продовження у 1947 р. Впродовж 1947 р. з українських етнічних земель, Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Підляшшя, Любачівщини та Західної Бойківщини відбулася примусова депортація українського населення на Західні землі Польської держави. Саме ці масові переселення отримали назву Акція «Вісла».
Доведено, що уряд Польщі розпочинає підготовку до проведення депортації українського населення ще на початку 1947 р. Фактичною підставою стало вбивство віце-міністра національної оборони Польщі К. Свєрчєвського, 28 березня 1947 р., у районі с. Яблочне, та в подальшому поспішне прийняття рішення про проведення примусової депортації українського населення яке ґрунтувалося на припущеннях, що вбивство було спланованою операцією українського руху опору. Правовою основою проведення Акції «Вісла» став Закон від 9 липня 1936 р. «Про внесення змін до Постанови Президента Республіки від 23 грудня 1927 р. «Про кордони держави», який передбачав, що воєвода чи уповноважена ним повітова влада мали право забороняти проживання й перебування на території прикордонної зони окремим категоріям осіб на певний час чи постійно, якщо цього вимагали інтереси безпеки і охорони кордонів країни. Використання цієї юридичної конструкції було не новим: вона вже застосовувалася при виселенні українців з Лемківщини до УРСР у 1944-1946 рр.
Визначено характер, способи проведення, а також можливу причетність комуністичного уряду СРСР до проведення Акції «Вісла». Встановлено територіальні межі проведення ОГ «Вісла», а саме території, з оперативними центрами у містах Сянік, Ряшів, Люблін та Горлиця. Саме виселення українського населення на Західні землі Польської держави мало проходити без застосування сили, але на практиці часто українці зазнавали фізичного і психічного насилля. Депортаційні заходи проходили в декілька етапів: перший 28 квітня15 червня 1947 р., другий 15 червня-30 червня 1947 р., третій початок липня 1947 р.- кінець жовтня 1947 р. На переселених землях українці перебували в жахливих умовах, що становило грубе порушення їхніх громадянських прав та свобод, а саме: неналежні умови проживання, відсутність грошей і продуктів для прожиття, заборона вчитись українською мовою та ін., що мало на меті призвести до втрати української ідентичності переселених осіб.
Слід особливо наголосити на грубому порушення майнових прав осіб, переселених в ході Акції «Вісла». Переселені українці мали можливість забрати із своїх осель лише обмежену кількість майна, а решту було конфісковано польським комуністичним режимом. Це є ще одним свідченням протиправного характеру Акції «Вісла», умови проведення та наслідки якої були грубим порушенням прав людини.
2020-01-01T00:00:00ZЗакінчення розгляду справи та ухвалення судового рішення за австрійським Цивільним процесуальним кодексом 1895 р.Думич, Христинаhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/26612021-05-07T15:01:33Z2018-01-01T00:00:00ZЗакінчення розгляду справи та ухвалення судового рішення за австрійським Цивільним процесуальним кодексом 1895 р.
Думич, Христина
Стаття присвячена розкриттю сутності та змісту судового рішення, як акту реалізації судової влади в цивільних справах у Галичині другої половини ХІХ ст. – на початку ХХ ст. Значну увагу зосереджено на характеристиці судового рішення, а саме зміст, структуру, порядок його винесення за австрійським Цивільним процесуальним кодексом 1895 р. Зроблено висновок, що судове рішення вирішувало спір між сторонами, але й за ними залишалось право клопотати перед судами вищих інстанцій про перегляд рішення суду.
2018-01-01T00:00:00ZЗагальний порядок судочинства у Галичині за австрійським цивільним процесуальним кодексом 1895 р.Думич, Христинаhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/26602021-05-07T15:01:32Z2016-01-01T00:00:00ZЗагальний порядок судочинства у Галичині за австрійським цивільним процесуальним кодексом 1895 р.
Думич, Христина
У статті розкрито загальний порядок судового розгляду за австрійським цивільним процесуальним кодексом 1895 р. Охарактеризовано співвідношення сторін та інших учасників процесу при розгляді цивільно-правового спору в Галичині за Австрійською цивільною процедурою 1895 р. Значну увагу зосереджено на процесі подання позовної заяви, судовому розгляді та винесенні судом судового рішення.
2016-01-01T00:00:00ZСоціально-політичні і правові передумови кодифікації австрійського цивільно-процесуального законодавства у ХІХ ст.Думич, Христинаhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/26592021-05-07T15:01:31Z2016-01-01T00:00:00ZСоціально-політичні і правові передумови кодифікації австрійського цивільно-процесуального законодавства у ХІХ ст.
Думич, Христина
У статті проаналізовано соціально-політичні і правові передумови кодифікації австрійського цивільно-процесуального законодавства у ХІХ ст. Значна увага зосереджена на характеристиці проектів кодифікаційних актів у галузі цивільного процесуального права.
2016-01-01T00:00:00ZСторони в цивільному процесі за Австрійським цивільним процесуальним кодексом 1895 р.: ознаки та правовий статус сторін.Думич, Христинаhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/26582021-05-07T15:01:30Z2016-01-01T00:00:00ZСторони в цивільному процесі за Австрійським цивільним процесуальним кодексом 1895 р.: ознаки та правовий статус сторін.
Думич, Христина
У статті розкрито поняття, процесуальні права та обов’язки сторін за Австрійським цивільним процесуальним кодексом 1895 р. Значну увагу зосереджено на характеристиці та процесуальному статусі представників третіх осіб у цивільному судочинстві. Охарактеризовано співвідношення сторін ті інших осіб при розгляді цивільно-правового спору у Галичині за Австрійською цивільною процедурою 1895 р.
2016-01-01T00:00:00ZApplication of Names in Ukraine: A Modern Discourse Towards European IntegrationSofinska, IrynaСофінська, Іринаhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/9362017-05-05T12:55:44Z2016-01-01T00:00:00ZApplication of Names in Ukraine: A Modern Discourse Towards European Integration
Sofinska, Iryna; Софінська, Ірина
2016-01-01T00:00:00ZПозитивістська концепція міжнародного праваTsymbrivskyy, TarasЦимбрівський, Тарасhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/9352016-07-22T00:00:16Z2013-01-01T00:00:00ZПозитивістська концепція міжнародного права
Tsymbrivskyy, Taras; Цимбрівський, Тарас
Досліджено окремі загальнотеоретичні аспекти позитивістської кон-
цепції міжнародногоправа. Узагальнено основні підходи теорії позитивізму
до дослідження міжнародного права.
2013-01-01T00:00:00ZІнститут визнання у сучасних міжнародно-правових відносинахЦимбрівський, ТарасTsymbrivskyy, Tarashttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/9342016-07-22T00:00:18Z2012-01-01T00:00:00ZІнститут визнання у сучасних міжнародно-правових відносинах
Цимбрівський, Тарас; Tsymbrivskyy, Taras
Стаття пропонує дослідження загальнотеоретичних аспектів інституту міжнародно-правового визнання. Особлива увага приділяється теоріям та формам визнання, а також аналізу правової природи визнання як різновиду односторонніх актів держав. Досліджуються окремі приклади практики міжнародного права у сфері визнання.
2012-01-01T00:00:00ZПринцип територіальної цілісності та норми jus cogens в теорії міжнародного праваЦимбрівський, ТарасTsymbrivskyy, Tarashttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/9332016-07-22T00:00:18Z2012-01-01T00:00:00ZПринцип територіальної цілісності та норми jus cogens в теорії міжнародного права
Цимбрівський, Тарас; Tsymbrivskyy, Taras
У статті досліджено принцип територіальної цілісності на предмет його відповідності ознакам jus cogens. Особлива увага приділяється актуальним доктринальним розробкам принципу територіальної цілісності. Розглядається юридичний зміст концепції jus cogens.
2012-01-01T00:00:00ZПринцип рівноправ'я та самовизначення народів у сучасному міжнародному правіЦимбрівський, ТарасTsymbrivskyy, Tarashttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/9322016-07-22T00:00:17Z2012-01-01T00:00:00ZПринцип рівноправ'я та самовизначення народів у сучасному міжнародному праві
Цимбрівський, Тарас; Tsymbrivskyy, Taras
У статті розглядаються актуальні проблеми, які стосуються юридичної природи принципу рівноправ’я та самовизначення народів. Досліджуються сучасні доктринальні підходи щодо тлумачення принципу з огляду на теорію і практику міжнародного права.
2012-01-01T00:00:00ZІсторія становлення принципу непорушності кордонів у міжнародному правіЦимбрівський, ТарасTsymbrivskyy, Tarashttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/9312017-05-05T13:04:05Z2008-01-01T00:00:00ZІсторія становлення принципу непорушності кордонів у міжнародному праві
Цимбрівський, Тарас; Tsymbrivskyy, Taras
У статті аналізуються основні етапи інституціоналізації принципу непорушності кордонів, а також з'ясовуються особливості його розвитку в системі сучасного міжнародного права.
2008-01-01T00:00:00ZКонституційно-правове дослідження сучасних способів набуття громадянстваСофінська, ІринаSofinska, Irynahttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/9292016-07-22T00:00:20Z2015-01-01T00:00:00ZКонституційно-правове дослідження сучасних способів набуття громадянства
Софінська, Ірина; Sofinska, Iryna
У статті йдеться про концепцію громадянства, сутність, правову природу та основні
способи його набуття. Особливу увагу звернено на оптацію та трансферт як форми
набуття громадянства, безпосередньо пов’язані з правонаступництвом держав та територіальними змінами.
Стаття надрукована у “Віснику Львівського університету. Серія юридична”, у якому висвітлюються актуальні проблеми теорії та історії держави і права, питання удосконалення інститутів конституційного, цивільного, трудового, кримінального та інших галузей права, шляхи поліпшення правового регулювання процесуально-юридичної діяльності в сучасній Україні.
2015-01-01T00:00:00ZМуніципальне банкрутство: правове регулювання та аналіз застосуванняСофінська, ІринаSofinska, Irynahttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/9282016-07-22T00:00:21Z2013-01-01T00:00:00ZМуніципальне банкрутство: правове регулювання та аналіз застосування
Софінська, Ірина; Sofinska, Iryna
Стаття присвячена дослідженню муніципального банкрутства, процедура застосування якого покликана врегулювати відновлення платоспроможності органу місцевого самоврядування, який її втратив на підставі неможливості вчасної виплати
нагромаджених боргових зобов’язань у зв’язку із зростанням дефіциту бюджету, неналежним фінансуванням делегованих державою повноважень і невчасним перерахуванням органами держави встановлених законом субвенцій, передусім тих, які компенсують надані пільги та субсидії; а також нездатності забезпечити надання основних послуг населенню та вирішувати питання місцевого значення на рівні їх виникнення; різкого скорочення робочих місць у комунальних підприємствах і збільшення податків. Зазвичай, результат визнання органом місцевого самоврядування свого муніципального банкрутства полягає, насамперед, у скороченні витрат органу місцевого самоврядування, його посадових осіб; у відновленні його платоспроможності за допомогою процедур санації та мирової угоди і в погашенні грошових вимог кредиторів шляхом відстрочки сплати позик чи реструктуризації боргових зобов’язань.
2013-01-01T00:00:00ZПраво на ім’я в Україні: конституционно-правовое регулированиеСофінська, ІринаSofinska, Irynahttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/9272016-07-22T00:00:19Z2014-01-01T00:00:00ZПраво на ім’я в Україні: конституционно-правовое регулирование
Софінська, Ірина; Sofinska, Iryna
У статті йдеться про основні мотиви і критерії вибору власного імені дитини, а також передумови його державної реєстрації в Україні та світі. Автор робить спробу з’ясувати основні правові критерії вибору власного імені дитини в Україні та провести аналіз законодавчих ініціатив щодо врегулювання питання визначення імені дитини. Важливим аспектом цієї статті є аналіз випадків, коли держава на законодавчому рівні чітко обумовлює іменний репертуар для вибору власного імені дитини та використовує певні обмеження щодо його державної реєстрації з метою збереження власної національної ідентичності.
2014-01-01T00:00:00Z