2015 (вип. 2)Наукові записки УКУ. - 2015. - Ч. 5 : Богослов’я, вип. 2.https://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/3712024-03-29T14:06:55Z2024-03-29T14:06:55Z[Рецензія]Dymyd, MychajloДимид, Михайлоhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/5772016-02-10T14:45:11Z2015-01-01T00:00:00Z[Рецензія]
Dymyd, Mychajlo; Димид, Михайло
2015-01-01T00:00:00Z[Рецензія]Dymyd, MychajloДимид, Михайлоhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/5762016-02-10T14:44:27Z2015-01-01T00:00:00Z[Рецензія]
Dymyd, Mychajlo; Димид, Михайло
2015-01-01T00:00:00Z[Рецензія]Hirnyk, OlehГірник, Олегhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/5752016-05-24T14:16:08Z2015-01-01T00:00:00Z[Рецензія]
Hirnyk, Oleh; Гірник, Олег
2015-01-01T00:00:00Z[Рецензія]Головач, УлянаHolovatch, Ulanahttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/5742016-02-10T14:39:19Z2015-01-01T00:00:00Z[Рецензія]
Головач, Уляна; Holovatch, Ulana
2015-01-01T00:00:00Z[Рецензія]Новосельський, Олегhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/5732016-02-10T14:42:24Z2015-01-01T00:00:00Z[Рецензія]
Новосельський, Олег
2015-01-01T00:00:00Z[Рецензія]Vasylyshyn, IhorВасилишин, Ігорhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/5722016-03-01T14:06:03Z2015-01-01T00:00:00Z[Рецензія]
Vasylyshyn, Ihor; Василишин, Ігор
2015-01-01T00:00:00Z[Рецензія]Zavidnyak, BohdanЗавідняк, Богданhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/5712016-02-10T14:40:29Z2015-01-01T00:00:00Z[Рецензія]
Zavidnyak, Bohdan; Завідняк, Богдан
2015-01-01T00:00:00ZВступне словоZaviyskyy, RomanЗавійський, Романhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/5702016-02-10T14:35:44Z2015-01-01T00:00:00ZВступне слово
Zaviyskyy, Roman; Завійський, Роман
2015-01-01T00:00:00ZМозаїки Михайлівського Золотоверхого собору в Києві:з історії мистецької пам’ятки ХІІ ст.Лука, Оксанаhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/5692016-04-16T20:09:22Z2015-01-01T00:00:00ZМозаїки Михайлівського Золотоверхого собору в Києві:з історії мистецької пам’ятки ХІІ ст.
Лука, Оксана
Стаття присвячена історичному дослідженню мозаїк Михайлівського Золотоверхого собору, пам’ятки сакрального мистецтва ХІІ ст. Перед знищенням собору в 1934 р. збережені фрагменти мозаїк зняли зі стін і перенесли на нові бетонні основи. Автор розглядає історію мозаїк до 1934 р., детально представляє процес демонтажних та консерваційних робіт, внаслідок яких мозаїки втратили увесь комплекс історичних свідчень і мистецьких якостей, а також методологію та філософію керівника робіт Володимира Фролова, який працював у критичних обставинах, глибоко усвідомлюючи майже невидиму різницю між руйнуванням і рятуванням давньої мистецької пам’ятки. Щоденник проведених робіт, доповідь, наукові висновки й описи В. Фролова стали основними джерелами даної праці.
2015-01-01T00:00:00ZМіф схизмиГарт, Девід Бентліhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/5682016-04-16T20:10:40Z2015-01-01T00:00:00ZМіф схизми
Гарт, Девід Бентлі
У статті проаналізовано низку історичних міфів щодо поділу між Православною і Римо-Католицькою Церквами. Як православний богослов автор відштовхується від тези про нездатність православної думки оформити свою позицію інакше, як у протиставленні до римо-католицького богослов’я. Розглядаючи ключові доктринальні та еклезіяльні суперечності між двома Церквами, автор також звертає увагу на виклики, які ставить перед обома Церквами споживацьке суспільство.
2015-01-01T00:00:00ZБогослов’я святого таїнства покаяння: східний православний погляд (друга половина XVI – перша половина XVII століть)Popelyastyy, VasylПопелястий, Васильhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/5672016-04-16T20:11:30Z2015-01-01T00:00:00ZБогослов’я святого таїнства покаяння: східний православний погляд (друга половина XVI – перша половина XVII століть)
Popelyastyy, Vasyl; Попелястий, Василь
Стаття вивчає зміни у сприйнятті та трактуванні богослов’я святого таїнства покаяння у поствізантійському православному середовищі у другій половині XVI – першій половині XVII ст. Проаналізовані доктринальні твори провідних тогочасних богословів, зокрема «Ісповіді віри» Єремії ІІ Траноса, Митрофана Крітопула і Кирила Лукаріса, а також «Синтагматіон» Гавриїла Севера. На основі проведеного аналізу автор стверджує, що розвиток сакраментології даної доби характеризується спробами груп чи поодиноких православних авторів дати відповіді на питання, широко дискутовані у провідних західноевропейських наукових богословських колах, але не акцентовані до того часу у православ’ї. Спостерігається вплив латинського та протестантського богослов’я на православних науковців та певна розбіжність у їх поглядах, зокрема у виборі методології, аргументів, джерел та авторитетів. Наприклад, простежується тенденція до зменшення посилань на патристичних авторів у дискусії із богословами-протестантами.
Це було зумовлено відсутністю офіційної позиції та вчення православної Церкви щодо актуальних проблем, а також бажанням православних авторів бути зрозумілими та переконливими для читачів із протилежного табору, зокрема протестантського.
2015-01-01T00:00:00ZПостать Марії в Корані та християнсько-ісламський діялог у світлі декларації ІІ Ватиканського собору Nostra aetateНазаренко, Романhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/5632016-04-16T20:12:08Z2015-01-01T00:00:00ZПостать Марії в Корані та християнсько-ісламський діялог у світлі декларації ІІ Ватиканського собору Nostra aetate
Назаренко, Роман
У статті, з одного боку, наголошено на тенденціях та ініціятивах, окреслених у декларації ІІ Ватиканського собору Nostra aetate, прийняття якої заслужено вважається одним із найголовнішим здобутків останнього століття. Саме вона відкриває новий вимір у взаємовідносинах християн і мусульман. З іншого боку, показано практичну сторону близькости обох світових релігій на прикладі представлення постаті Марії в Корані, наведено численні свідчення шанобливого ставлення до Марії у цій священній для мусульман книзі. Зосередження головної уваги на тих сурах Корану, де говориться про Марію (Маріам) та Ісуса (Ісу) й окреслюється їх значення для ісламу, відкриває для представників обох релігій широкий спектр можливостей для порозуміння, діялогу та подальшої співпраці.
2015-01-01T00:00:00ZСучасні тенденції та напрямки пасторального богослов’я як результат стратегії «aggiornamento», сформованої ІІ Ватиканським собором: спроба імплементації досягнень у реаліях УГКЦOliynyk, AndriyОлійник, Андрійhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/5622016-04-16T20:13:28Z2015-01-01T00:00:00ZСучасні тенденції та напрямки пасторального богослов’я як результат стратегії «aggiornamento», сформованої ІІ Ватиканським собором: спроба імплементації досягнень у реаліях УГКЦ
Oliynyk, Andriy; Олійник, Андрій
Розглядаються основні напрямки сучасного пасторального богослов’я: еклезіологічний, праксеологічний, антропоцентричний та суспільно-політичний, – які з’явилися в науковому богословському світі в результаті осучаснення (aggiornamento), ініційованого ІІ Ватиканським собором. Зокрема, проаналізовано специфіку наукового підходу, властиву для кожного із цих напрямків, та показано, що їх здобутки відкривають широкі можливості для ефективнішої душпастирської практики. Спроба перенести ці здобутки в реалії УГКЦ могла б стати ключем до вироблення ефективної моделі пасторального богослов’я в Україні.
2015-01-01T00:00:00ZОрганічна єдність і пастирський геній «Дідахе»Мілавек, Ааронhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/5612016-04-16T20:14:08Z2015-01-01T00:00:00ZОрганічна єдність і пастирський геній «Дідахе»
Мілавек, Аарон
Жодна спільнота, що не вміє майстерно та ефективно передавати іншим той спосіб життя, який вона плекає, не існуватиме довго. Будь-який спосіб життя, який не можна чітко визначити, продемонструвати, відрізнити від інших альтернатив, що існують у навколишній культурі, приречений на втрату своєї значущости й поступову асиміляцію. З огляду на ці суворі реалії «Дідахе» детально формулює програму вишколу, розраховану на те, щоб незворотно змінити світосприйняття й критерії судженння новиків, які покинули поганський спосіб життя. Завдання цього есею – виявити в цій програмі вишколу органічну єдність і душпастирську прогресію тем. Крім того, буде звернуто увагу на властиву «Дідахе» христологію слуги й на присутні у цьому творі вказівки на його первісно усний характер. Це дає автору підстави вважати, що грецький рукопис, відкритий архиєпископом Вріеннієм у 1873 році, походить з усного переказу, носії якого не знали або не приймали тих екзальтованих очікувань «Христового поверненя», що відображені в посланнях Павла та Євангелії від Матея. А це дає змогу констатувати, що «Дідахе» з’явилося раніше за писані Євангелія. Як і Павло, воно уникало апокаліптичних припущень, що легко провадили до поділів серед християн, і разом із юдейським пророком Захарією наголошувало, що «Господь», який повереться в кінці часів, – то буде не хто інший, як «Бог Давида».
2015-01-01T00:00:00ZБіблійні пісні в недільному та святковому богослужінні Єрусалиму від кінця II століття до виникнення поетичних канонівПетринко, Олександрhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/5592016-04-16T20:14:57Z2015-01-01T00:00:00ZБіблійні пісні в недільному та святковому богослужінні Єрусалиму від кінця II століття до виникнення поетичних канонів
Петринко, Олександр
Звертаючись до поетичних канонів як одного з найважливіших і найбільш поширених жанрів палестинсько-візантійської духовної творчости, автор намагається дати відповіді на запитання: Як і коли біблійні пісні ввійшли у християнське богослужіння? Яким чином утворились канони біблійних пісень і як на цей процес вплинув поділ богослужбового псалтиря? Як і коли постали тропарі та як вони формувались у дев’яти- та восьмипісенні гимнографічні канони?
2015-01-01T00:00:00ZХристологічні основи поняття diakonos у творах Климента ОлександрійськогоKindiy, OlehКіндій, Олегhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/5582016-04-16T20:15:31Z2015-01-01T00:00:00ZХристологічні основи поняття diakonos у творах Климента Олександрійського
Kindiy, Oleh; Кіндій, Олег
У цьому дослідженні розглянуто різні аспекти ранньохристиянського покликання диякона на основі творів Климента Олександрійського. У працях богослова дияконське покликання відображене у християнському служінні, а особливо на прикладах щоденної праці, відповідальности у спільноті, Церкві та у справі спасіння людини. Аналізуючи, як Климент використовує слово та похідні від нього слова та , можна визначити широке семантичне поле цього поняття, а саме у значеннях: «служити», «приносити», «забезпечувати», «виконувати обов’язки», «поводитись відповідно», «працювати», «робити добрі вчинки», «прислуговувати при євхаристійній трапезі» і «реалізувати Божий намір спасіння». Залежно від контексту, слово набирає різних сенсів і відтінків. Основну увагу в цьому дослідженні буде присвячено христологічним конотаціям та ідентифікаціям, оскільки саме в них Климент сформулював свої найглибші й найскладніші нюанси поняття дияконії.
2015-01-01T00:00:00ZДуховна досконалість у вченні Григорія ВеликогоKashchuk, OleksandrКащук, Олександрhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/5572016-04-16T20:16:30Z2015-01-01T00:00:00ZДуховна досконалість у вченні Григорія Великого
Kashchuk, Oleksandr; Кащук, Олександр
У вченні Григорія Великого духовна досконалість полягає у володінні чеснотами як духовними благами. Папа виокремлює три категорії чеснот: базові чесноти, дари Святого Духа та богословські чесноти. Автор «Моралій» переконаний, що людина, яка здобула чесноти, перебуває у духовній злуці з Богом. Григорій Великий стверджує, що праведник, який перебуває в духовній єдності з Богом, певною мірою є учасником небесної дійсности, яка уприсутнюється в чеснотах. Такий стан людини папа вважає за надприродне і блаженне життя. Григорій Великий підкреслює, що в стані духовної досконалости праведник знаходиться між двома дійсностями – небесної досконалости і земної недосконалости. Такий стан людини він називає підвішеністю (suspendium).
2015-01-01T00:00:00ZСвятий Августин про слово у навчанні та пізнанніКондратишин, Ігорhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/5562016-02-09T01:00:25Z2015-01-01T00:00:00ZСвятий Августин про слово у навчанні та пізнанні
Кондратишин, Ігор
У статті розглядається Августинове вчення про роль мови у пізнанні. Автор доводить, що висловлені в діалозі «Про Вчителя» дві тези: про неможливість навчання без слів (docere) і неможливість пізнання за допомогою слів (discere) – не виключають, як стверджують деякі автори, а доповнюють одна одну і описують дві стадії процесу пізнання – зовнішню (початкову) і внутрішню (кінцеву). Учень вчиться не зі слів учителя, а за їх допомогою, оскільки слова не спроможні забезпечити розуміння, вони здатні лише скерувати увагу на об’єкт пізнання. Саме ж пізнання відбувається тільки в душі учня, просвітленій Істиною, внутрішнім Учителем, яким є Христос.
2015-01-01T00:00:00ZУкраїнська діяспора – католицька і православнаГринчишин, МихайлоDymyd, MychajloДимид, Михайлоhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/5552016-04-16T20:17:15Z2015-01-01T00:00:00ZУкраїнська діяспора – католицька і православна
Гринчишин, Михайло; Dymyd, Mychajlo; Димид, Михайло
Українці мають найбільшу у світі діяспору, а найбільше серед українців діяспори греко-католиків та православних. У статті представлено детальний огляд українських греко-католицьких та православних громад за кордоном, показано тенденції їх розвитку. Подано доволі повний перелік окремих Церков та їх основних структурних підрозділів – як українських, так і тих, що серед вірних мають значне число українців. Показано тенденції розвитку цих структур. Більшість українських греко-католиків у діяспорі належать до Української Греко-Католицької Церкви, хоч є й такі, що перебувають під опікою Римо-Католицької (Латинської) чи інших Східних Католицьких Церков. Натомість українські православні знаходяться у численних юрисдикціях, які назагал відповідають основним Православним Церквам в Україні.
2015-01-01T00:00:00ZУ пошуках моделі постконфесійної рефлексії: богословський авангардHirnyk, OlehГірник, Олегhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/5542016-04-16T20:18:12Z2015-01-01T00:00:00ZУ пошуках моделі постконфесійної рефлексії: богословський авангард
Hirnyk, Oleh; Гірник, Олег
Розглядається «богословський авангард» як модель постконфесійної богословської рефлексії. Аналізуючи дотеперішній розвиток богослов’я в Греко-Католицькій Церкві, орієнтований на «відродження автентичної східної духовности» та «неопатристичний синтез», автор констатує неспроможність цього шляху запропонувати оригінальні моделі на рівні сучасної богословської думки. Натомість богословський авангард через авангардистські напрямки в літературі й мистецтві пропонує актуалізувати питання есхатології та апофатичного богослов’я, подаючи їх в сучасному контексті з урахуванням досвіду атеїстичної доби.
2015-01-01T00:00:00ZБлаженства як основа духовного росту християнина:духовна екзегеза Мт 5:3-8 у гоміліях Псевдо-МакаріяГоряча, Маріяhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/5532016-04-16T20:19:36Z2015-01-01T00:00:00ZБлаженства як основа духовного росту християнина:духовна екзегеза Мт 5:3-8 у гоміліях Псевдо-Макарія
Горяча, Марія
У статті представлено деякі аспекти духовного вчення та екзегетичного методу Псевдо-Макарія на основі аналізу його інтерпретації Нагірної проповіді Христа про блаженства (Мт 5:3-8). Авторка розрізняє подвійне розуміння блаженств у творах Псевдо-Макарія і показує, як ці два значення задіяні у його повчаннях, набуваючи різних інтерпретацій відповідно до духовного рівня слухачів.
2015-01-01T00:00:00ZБогослов’я «з марґінесу» як форма служіння місійної ЦерквиТатарин, Мирославhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/5522016-04-16T20:20:19Z2015-01-01T00:00:00ZБогослов’я «з марґінесу» як форма служіння місійної Церкви
Татарин, Мирослав
Українська Греко-Католицька Церква знаходиться в унікальному становищі для розвитку богослов’я «з марґінесу», яке відповідало б висунутим новою євангелізацією вимогам. Беручи до уваги власний історичний досвід переслідування й теперішній статус меншини в Україні та в усьому світі, богослови Церкви можуть розпочати глибокий діялог зі світом з позиції Церкви, сила якої проявляється в її «слабкості». Богослов’я «з марґінесу» може провадити діялог з тими голосами сучасної філософії, які твердять про смерть віри, а все ж таки прагнуть віднайти значення і сенс життя. Таке сучасне богослов’я мало б наголошувати на солідарності з тими, хто перебуває на марґінесі: убогими, неповносправними, приниженими та пригнобленими.
2015-01-01T00:00:00ZПро деякі особливості Типика о. Ісидора ДольницькогоVasylyshyn, IhorВасилишин, Ігорhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/5502016-04-16T20:21:10Z2015-01-01T00:00:00ZПро деякі особливості Типика о. Ісидора Дольницького
Vasylyshyn, Ihor; Василишин, Ігор
У статті описано особливості літургійної книги – Типика о. Ісидора Дольницького, яка є офіційним регулятором богослужінь в УГКЦ. Після загального вступу про церковні устави і типікони представлено особливості рубрик у Типику о. Дольницького щодо архиєрейських відправ, місцевих звичаїв, спрощень-скорочень та ускладнень приписів у порівнянні з іншими подібними джерелами. Наголошено на важливості цього джерела, а також необхідності перегляду деяких його приписів та узгодження їх із новішими літургійними виданнями та вимогами часу.
2015-01-01T00:00:00ZОсобові та сотеріологічні божественні імена: спроба феноменологічного обґрунтування божественної ономатологіїZavidnyak, BohdanЗавідняк, Богданhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/5492016-04-16T20:21:44Z2015-01-01T00:00:00ZОсобові та сотеріологічні божественні імена: спроба феноменологічного обґрунтування божественної ономатології
Zavidnyak, Bohdan; Завідняк, Богдан
У статті у світлі елементів природного богослов’я розглядається проблематика божественних імен, а насамперед таких особових та сотеріологічних теонімів, як Любов, Слово, Ум, Воля, Свобода, Всемогутність, Довготерпіння, Спаситель, Господь, Чоловіколюбець. Автор пропонує нове розуміння означених термінів, ключовим аспектом яких є відношення людини до Бога як Особи і Спасителя, що розглядається в перспективі теодицеї.
2015-01-01T00:00:00Z«Християнство - релігія істориків»? На перетині історії та богослов’яАввакумов, Юрійhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/5452016-04-16T20:22:19Z2015-01-01T00:00:00Z«Християнство - релігія істориків»? На перетині історії та богослов’я
Аввакумов, Юрій
Вихідною точкою автора є слова видатного французького історика Марка Блока «Християнство – релігія істориків». Стаття є спробою рефлексії над можливостями та перспективами діялогу між богословами та професійними істориками. Автор розглядає різницю між систематичним та історичним типом дискурсу і закликає до критичного взаємообміну та співпраці між двома академічними дисциплінами. Така співпраця повинна зміцнювати місію академічного богослов’я в Україні та наповнювати його новою динамікою та новим значенням.
2015-01-01T00:00:00ZРевізія московської версії походження "Послання Мисаїла"Заторський, Назарhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/5442016-04-16T20:22:51Z2015-01-01T00:00:00ZРевізія московської версії походження "Послання Мисаїла"
Заторський, Назар
Стаття присвячена одному з аспектів полеміки навколо тексту «Послання Мисаїла», укладеного в 1476 р. та виданого митрополитом Іпатієм Потієм у 1605 р. Згідно з т. зв. московською версією, висунутою у 1629 р. Андрієм Мужиловським, вважалося, що цей твір – підробка, пізніша компіляція на основі послання невідомого в’язня до Московського митрополита Макарія. У статті автор доводить, що «Послання опального до архиєпископа Макарія», видане Іваном Добротворським у 1863 р., є саме тим твором, на який посилався свого часу Мужиловський. На основі порівняння уривків з обох послань показано, що між двома творами справді існує генетичний зв’язок, і доведено автентичність Мисаїлового листа та його первинність щодо «Послання до Макарія». Автор також викладає свої міркування про причини запозичення укладачем «Послання до Макарія» цілих уривків із «Послання Мисаїла».
2015-01-01T00:00:00ZБогословські аспекти Нагірної проповіді (Мт 5:3-12)Островський, РоманOstrovsky, Romanhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/5422016-02-06T01:00:17Z2015-01-01T00:00:00ZБогословські аспекти Нагірної проповіді (Мт 5:3-12)
Островський, Роман; Ostrovsky, Roman
У статті подано короткий аналіз тексту блаженств (Мт 5:3-12), розглянуто використання літературної форми «блаженства» у Старому та Новому Завітах, вказано на важливість адаптації блаженств до умов нашого часу та втілення їх у щоденному житті. Аналізуючи зв’язок блаженств у Нагірній проповіді зі старозавітними текстами і з практичною ситуацією, в яку потрапляє людина, автор звертає увагу на мовні та літературні особливості Нагірної проповіді, мету проголошення блаженств, згадку про Царство Боже, розглядає терміни «вбогі духом», «справедливість», «милосердя», «чисті серцем», «синівство», «миротворці» та інші. Показано, що головні ідеї, виражені у блаженствах, мають лежати в основі життя кожної людини. Застосування проголошеного в Нагірній проповіді здатне перемінити суспільство, натомість шляхи та способи, що суперечать євангельським словам, можуть спричинити лише нові труднощі.
2015-01-01T00:00:00ZІсус із Назарету і відновлення Ізраїля в історичних обставинах кризиДубковецька, Любовhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/5412016-02-06T01:00:10Z2015-01-01T00:00:00ZІсус із Назарету і відновлення Ізраїля в історичних обставинах кризи
Дубковецька, Любов
У статті розглядається місія Ісуса з Назарету в історичних обставинах кризи в римській Палестині І століття н. е. Аналізуючи суть ізраїльської традиції, історичний контекст діяльности Ісуса та Його відповідь на цей контекст, автор доходить висновку, що Ісус із Назарету діяв у межах біблійної традиції і проводив чітку лінію відновлення Ізраїля в римській Палестині, яка полягала у поверненні Ізраїля до завіту з Богом та визнання Бога єдиним царем Ізраїля і володарем свого життя.
2015-01-01T00:00:00ZЕтимологічна герменевтика як ключ до розуміння і датування тексту (на прикладі легенди про Сема, Хама і Яфета: Бут 9:18–27)Husak, PetroГусак, Петроhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/3752017-05-16T10:48:31Z2015-01-01T00:00:00ZЕтимологічна герменевтика як ключ до розуміння і датування тексту (на прикладі легенди про Сема, Хама і Яфета: Бут 9:18–27)
Husak, Petro; Гусак, Петро
У статті йдеться про етимологічну герменевтику власних імен як метод визначення приблизного датування тексту, а також вияснення змісту тексту та наміру його авторів чи редакторів. Автор статті ілюструє цей метод на прикладі етимологічного аналізу власних імен персонажів легенди про Сема, Хама і Яфета (Бут 9:18-27) й приходить до висновку, що їх етимологія – грецька, а отже легенду потрібно датувати елліністичним періодом і вона була витворена для правового обґрунтування перебування Ізраїля на землях завойованих народів Ханаану. Водночас автор готовий визнати, що грецька етимологія згаданих власних імен вторинна й похідна, якщо фахівці з давньоєврейської мови й старозавітної біблістики доведуть, що їх семітська етимологія – давніша за грецьку.
2015-01-01T00:00:00ZПокликання і місія мирян у Церкві: біблійно-богословське обґрунтуванняBarscevski, TarasБарщевський, Тарасhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/3742017-05-15T12:22:23Z2015-01-01T00:00:00ZПокликання і місія мирян у Церкві: біблійно-богословське обґрунтування
Barscevski, Taras; Барщевський, Тарас
Завдання статті ‒ запропонувати певну візію ролі мирян, яка могла б послужити формуванню богослов’я мирян і прийняттю практичних рішень в УГКЦ щодо їх участи в житті Церкви. На основі аналізу й екзегези деяких уривків Святого Письма Старого і Нового Завіту автор представляє біблійні основи «Божого народу», status quaestionis богослов’я про мирян, приділяючи спочатку увагу навчанню Вчительського уряду Церкви, а потім розглядає богословські напрацювання, які виникли в УГКЦ у світлі богослов’я ІІ Ватиканського собору про Церкву і мирян. Виходячи з церковного життя УГКЦ як locus teologicus, автор розглядає його актуальні питання через призму еклезіології Катехизму УГКЦ «Христос – наша Пасха». У висновку автор пропонує не так теоретичний синтез «мирянського питання», як певну концепцію «стилю буття мирянином».
2015-01-01T00:00:00ZХристиянство між постметафізикою та постмодерном: два приклади богословської думки в епоху кінця історіїBila, OrysyaБіла, Орисяhttps://er.ucu.edu.ua:443/handle/1/3722015-11-25T01:00:09Z2015-01-01T00:00:00ZХристиянство між постметафізикою та постмодерном: два приклади богословської думки в епоху кінця історії
Bila, Orysya; Біла, Орися
У статті пропонується короткий огляд богословських систем сучасних ка¬толицьких мислителів Жана-Люка Маріона та Джанні Ваттімо в контек¬сті культури постмодерну. Розкрито суть їхніх концепцій «Бога-без-буття» та, відповідно, «слабкого християнства», що стали спробою подолати онто¬логізм та раціоналізм модерної богословської думки.
2015-01-01T00:00:00Z